The Radiant Beauty of the Saints

Невимовна Краса Святих

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

Holy Martyr Tatiana the Deaconess of Rome

“Strenghtened by the power of faith thou didst contend for Christ our God.”

On January 25 (which is January 12 on the Julian Calendar), the Church celebrates the memory of a young woman of third century Rome, Tatiana, whose courage and prayers destroyed a series of idols of the most prominent of pagan gods and challenged one of the mightiest of earthly empires with the values of the true Kingdom of the King of kings.

Tatiana was born into an illustrious Roman family. Her father was elected consul three times. He was also a secret Christian and brought up his daughter to love and serve Christ. So seriously did she take her mission that she decided that she would not marry but devote all her energies to tending the sick and helping the needy. She was ordained a deaconess and fulfilled her duties with joy and zeal.

The times were perilous for those who would not adapt at least formally to the Roman ways which included the worship of the gods. During the reign of the teen-age emperor Alexander Severus (222-235), his regent Ulpian intensified efforts to get the suspect Christians to adapt to the religion of Rome. He arrested the young deaconess Tatiana and ordered her to offer a sacrifice to the god Appollo. She made the sign of the Cross and prayed for strength to resist this demand. An earthquake ensued and the statue and part of the temple came tumbling down.

The Romans took out their rage on Tatiana and tortured her cruelly. Such was her courage and peace under the torments that eight of her torturers were converted to the One Who gave her such strength. They fell on their knees before her and asked for forgiveness. For this they themselves were cruelly put to death and they are commemorated together with her on her day.

As Tatiana prayed in her cell her wounds were healed and she was presented to the judge completely well. She was then beaten for her steadfast refusal to give way to his demand that she sacrifice to the gods. Those administering the punishment felt that they were beating themselves and some actually succumbed to the blows.

Tatiana was returned to her cell and again was healed as she prayed. She was brought to the tribunal again the next day. They interpreted her peace as a sign that she would be willing to sacrifice to a female deity, the goddess of the hunt, Diana. However her presentation to Diana’s temple had results similar to the one in the temple of Appollo. She prayed and lightning struck and destroyed the statue and part of the temple.

Again she was tortured and again healed. The next day she was brought to the circus and a hungry lion was loosed upon her. The beast meekly licked her feet. Refusing to believe that the Source of all these miracles surrounding Tatiana was the One True God incarnate, Jesus Christ, the pagans decided that she must be a sorceress whose power was to be found in her hair. They shaved her head and locked her up in the temple of the chief of the gods, Jupiter. But the next day they found the mighty idol of the “king of the gods” lying smashed on the floor and Tatiana joyfully praising Christ.

The tortures then came to an end. She was beheaded as was her father for having raised such a defiant daughter. Ulpian is credited for the saying regarding the uselessness of torture: “The strong will resist and the weak will say anything to end the pain”. He may have come to this realization, which still seems to elude some in authority, by his experience with people such as Tatiana the Deaconess. The youthful emperor Alexander Severus eventually placed statues of Abraham, Apollo, Orpheus and Christ in his chapel. Can it be that his misguided effort to honour the True Saviour was the result of the unwavering and courageous witness of faithfulness unto death of such martyrs as St. Tatiana?

St. Tatiana is held by many to be the patron of students. May we all learn from her life that there is only one true Lord and King Who is to be obeyed, for He won His authority with His own Blood as He interceded for His torturers. His resurrection shows that a new and eternal age has dawned upon the earth. Let us do all we can under His guidance to make that age manifest here, now and forever.

Свята Мучениця Татіана, Диякониса Римська

«Скріплена вірою Ти змагалася за Христа Бога нашого.”

На 25-го січня (це – 12-го січня за юліанським календарем), Церква святкує пам'ять молодої жінки 3-го століття в Римі, Татіани, якої відвага та молитви знищили ряд ідолів найголовніших з-поміж богів язичників і дала виклик одній з наймогутніших з-поміж земних імперій проголошуючи вартості справжнього Царства Царя царів.

Татіана народилась у визначній римській родині. Її батька тричі вибирали консулом. Він також був тайним Християном і виховав свою донечку любити та служити Христові. Вона так поважно поставилась до свого служіння, що вирішила не одружуватись, а посвятити всі свої енергії доглядати недужих та допомагати убогим. Її висвятили на дияконису і вона сповняла свої обов’язки з радістю та ревністю.

Та часи були небезпечні для тих, які хоч би формально не пристосовувались до римської культури, разом почитанням її богів. За володіння імператора підлітка Олександра Севера (222-235), його регент Ульпіан посилив зусилля заставити підозрілих Християн пристосуватись до релігії Риму. Він заарештував юну дияконису Татіану і наказав її принести жертвув богові Аполлонові. Вона зробила знак Хреста і помолилась, щоб отримати силу супротивитись цій вимозі. Раптом загуркотів землетрус і ідол і частина його храму повалились.

Римляни виявили свою лютість на Татіані і стали жорстоко її мучити. Та вона проявила таку хоробрість та спокій у тортурах, що вісім осіб з-поміж мучителів навернулися до Того, Хто давав її таку силу. Вони впали на коліна перед нею і попросили, щоб вона їм простила. За це їх самих жорстоко стратили і ми їх поминаємо разом з нею в її день.

Коли Татіана помолилась у своїй камері, її рани вигоїлись і її представили перед суддею цілком здоровою. Тоді стали її бити за її рішучу відмову піддатись його домаганню, щоб вона таки принесла жертву богам. Та ті, котрі її так карали відчували наче б то вони самі себе побивали і дехто з них навіть постраждав від побиття.

Татіану повернули до камери і знову отримала сцілення підчас молитви. Її привели на суд знову на наступний день. Неправильно зрозумівши її мовчання за згоду принести жертву богині мисливства Діані, привели її до храму. Та наслідок був подібний до того, що було в храмі Аполлона. Татіана помолилась і блискавка вдарила та знищила ідол і частину храму.

Знову ж її помучили і знову ж вона отримала сцілення. На наступний день її привели до цирку і пустили на неї голодного лева. Та хижий звір покірно полизав її ноги. Все одно не повірили що правдивий втілений Бог, Господь Ісус Христос, був Джерелом таких чудес навколо Татіани. Натомість вирішили, що вона напевно чародій а сила її – в її волоссі. Отож побрили її голову і замкнули в храмі голови богів Юпітера. Та на наступний день знайшли могутнього ідола «царя богів» потрощеного на підлозі а Татіана далі радісно прославляє Христа!

Тоді припинили муки, Відсікли її голову а також голову батька за те, що виховав таку непокірну дочку. Ульпіану приписують приповідку відносно безуспішності тортруів: «Сильні не піддадуться, а слабкі скажуть що-небудь, щоб припинити болі.» Він мабуть переконався в тому, на відміну від деяких сучасних володарів, із досвіду з такими людьми, як диякониса Татіана. А юний імператор Олександр Север увів у свою каплицю статуї Авраама, Аполлона, Орфея та Христа. Чи не мало вплив у цій невдалій спробі імператора пошанувати справжнього Спасителя рішуче та хоробре свідчення – вірність до смерті – таких мучеників, як Св. Татіана?

Багато людей уважають Татіану за покровительку студентів. Нехай же всі ми навчимося від її життя, що є тільки один Господь і Цар, Якому належиться вірність і поклоніння, бо ж Він здобув Свою владу ціною власної Крові, заступаючись за Своїх мучителів. Його Воскресення показує, що настала нова та вічна доба у світі – доба Царства Божого. Посвятімось і ми чинити все, що можемо під Його владою, щоб проявити це володіння навколо нас сьогодні і навіки.