The Beauty of the Saints

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

СВ. СИМЕОН СТОВПНИК, CТАРШИ

„Неначе балки в будинку, Симеонові молитви закріпляли світ.”

Нове коло літургійне – нерухомих Свят – розпочинається з приходом Індикту 14-го вересня (це 1-го вересня за юліянським календарем). Найголовнішим з Святих, яких згадуємо в цей день – СимеонСтовпник. Це прізвище дали йому тому, що він провів майже 40 літ на стовпах що раз вищих. Перший був високий на приблизно 2 метри, а останній – приблизно 15 метрів.

Кожний Божий угодник – надзвичайний, бо ж кожна людина відмінна від інших. Творець любується різноманітністю. Жодна сніжинка, жодна квіточка – не тотожня з іншими. В Його створінню є й чудова єдність, яку підтримує Його невимовна премудрість та все-обіймаюча любов, які остаточно загоять всі шкоди нанесені злом, що виникло через гріхопадіння. А все одно Св. Симеон відзначається від решта Божих угодників ще більш надзвичайно. Півтора тисячоліття тому паломники прибували тисячами побачити цю людину, що стоїть на огородженій платформі на стовпі, з руками пінесеними вгору в постійній молитві. Вони прислухалися до його бесіди і одержували численні чудесні дари через його заступництво. Найбільший з поміж цих дарів – світло віри в Христа розп’ятого, воскреслого і вознесеного до височин, де Він пробуває праворуч Отця Небесного, як Представник і Заступник за людський рід, що змагається подолати гріх і повернути вселенній добротливість.

Св. Симеон народився в 5-му столітті в селі Сисан у Кападокії – сьогодні це в Туреччині (деякі джерела твердять, що він походив із Сирії) – від батьків-христяин, Сисотіяна і Марфи (вона – теж Свята). Велике прагнення єднання з Богом сронукали його стати монахом у ранньому віці 18 літ. Він так строго постив і умертвлював тіло, що Ігумен побоявся, що інші монахи зазнають шкоду намагаючись наслідувати його надмірні подвиги. Він попросив його або полегшити його зусилля або залишити монастир. Симеон вирішив останнє.

Спочатку Святець став жити в сухій криниці а потім у печері. Його слава дуже поширилася і люди товпились послужати його і здобути його духовні поради та молитвию Намагаючись віднайти свою самітність, Стмеон вирішив прийняти новий вид аскетичного подвигу. Він звелів побудувати платформу на стовпі, якого був знайшов між руїнами і став жити на ньому. Одного разу деякі собрати монахи побоялись, що Симеон прийняв такий вид монашого подвигу через духовну гордість. Отож пішли вони до нього просячи, щоб він зійшов зі стовпа. Симеон відразу почав злізати. Його смиренна послушність переконала їх, що його подвиг – добрий і они поблагословили його залишитися на стовпі, запевняючи його про їхні молитви та про те, що Бог йому допоможе видержати важкі іспити такого подвигу.

Далекий від того, щоб бути відрізаним від світку Симеон далі проповідував і вчив зі свого стовпа та навіть писав листи. Його проповіді були практичні, співчутливі і зовсім вільнй від будьякого фанатизму. Він закликав слухачів бути щирими та справедливими та молитися. Він особливо осужджував користолюбність і непристойну мову. Він також ревно захищав православну віру, яку навчав Собор Халкидонський (451 р. Б.) про те, що Христос у повному розумінні і Людина і Бог.
Паломники і відвідувачі могли зійти до Симеона по драбині, яка досягала платформи, на якій він жив. Він уділяв для них часу щодня по обіді. Священики регулярно приносили йому Св. Причастя. Одного разу Патріярї Антіоїійський Домнін ІІ звершив Літургію на його стовпі.

Св. Симеон упокоївся в Бозі 1-го вересня (14-го вересня за григоріянським календарем). Його тіло знайшли у стані поклоніння – він звичайно чинив понад 1200 поклонів щодня. Святі Мощі принесли до Антіохії. Руїни великої будівлі збудованої в його честб стоять до нині. Їх по-арабскому звуть “Qal 'at Sim 'an” (тобто Симеонова Оселя).

Багато Стовпників наслідували приклад Св. Симеона. Його часто звуть «Старшим», щоб відрізнити його від іншого Стовпника, який так само називався і в якого теж була мама Марфа, яка також прославлена між Святими. Надрукували давній документ про її життя. (Є можливість, що деякі джерела змішала дані про життя двох Святих, які мали те саме ім’я, жили в часі приблизно сто років одне від одного і носили такий самий аскетичний подвиг). Славний англійський поет Лорд Алфред Тенісон написав прекрасну поезію про Св. Симеона під назвою “St. Simeon Stylites”.

Ми проимо Св. Симеона в цій добі надмірної любови вигоди та розкошів надати нам хоч трохи свого прагнення Бога, щоб і ми намагалися відщначатися від інших мешканців землі, як свідки про Боже Світло та Любов.

.

ST. SIMEON THE STYLITE, THE ELDER

"Like beams in an edifice, Simeon's prayers held firm the world."

A new liturgical cycle of immobile Feastdays begins with the arrival of the Indiction on September 14 (which is September 1 on the Julian Calendar). Foremost among the Saints we celebrate this day is Simeon the Stylite (stylos is the Greek word for pillar). He bears this title because he lived for almost forty years upon pillars of ever increasing height – the first was some 2 meters in height, and the last was 15 meters.

Each Saint is extraordinary as is every single person who has ever lived. Our Creator rejoices in diversity. No snowflake or flower is exactly like any other. And all of His creation is also held together in marvelous unity by His unfathomable wisdom and all-embracing love, which will ultimately heal all the ravages brought about by the evil of the Fall. Nonetheless, St. Simeon stands apart from the rest of the Saints to a greater degree than most. A millennium and a half ago, pilgrims used to come by the thousands from far and wide to look up at this man standing on a platform with a railing around it upon a pillar, with his arms upraised in continual prayer. They would hear his words and receive many wonderful gifts through his intercession. The greatest gift of all was the light of faith in Christ crucified, raised and ascended to the heights where He sits at the right hand of the Father as the Representative and Advocate for struggling humanity.

St. Simeon was born in the fifth century in the village of Sisan in Cappadocia, today a part of Turkey (some sources situate his origins to Syria) to Christian parents, Sisotian and Martha (also a Saint). His burning desire for union with God led him to become a monk at the early age of 18. His fasting and mortification of his body was so austere that his Abbot became alarmed and asked him to either be more moderate or leave the monastery, lest the other monks be harmed by attempting to imitate him in ascetic labours which were beyond their strength to endure. He chose the latter course.

At first the Saint took up residence in a dry well and then in a cave. His renown spread far and wide and people thronged to hear him and seek his spiritual counsel and prayers. Hoping to recover his solitude, Simeon decided upon a new form of ascetic endeavour. He had a platform built upon a pillar which he found among some ruins and took up his abode upon it. At one point, fearing that Simeon had taken up this new form of monastic endeavour because of spiritual pride, a delegation of brother monks came to visit him and asked him to come down. Simeon immediately began to descend from the platform. Reassured by this sign of obedient humility, the brethren blessed him to remain upon the pillar and assured him of their prayers and God’s help.

Far being cut off from the world in monastic solitude, Simeon continued to preach and teach from his pillar and even wrote letters. His preaching was practical, compassionate and completely free of fanaticism. He called for sincerity, justice and prayer and denounced usury and profanity. He was particularly zealous in maintaining the Orthodox faith proclaimed by the Council of Chalcedon (451) regarding Christ’s humanity and divinity, perfect and complete in every way.

Simeon’s platform could be reached by a ladder and he made himself available each afternoon to pilgrims and visitors. Priests regularly brought him Holy Communion. On one occasion the Patriarch of Antioch, Domninos II, celebrated the Divine Liturgy on his pillar.

September 1 (September 14 on the Gregorian calendar) was the day of his repose in the Lord. St. Simeon was found on his platform in the position of bowing in prayer (he customarily made over 1200 prostrations each day). His Relics were taken to Antioch. The ruins of a vast edifice built in his honour, called “Qal 'at Sim 'an” (Simeon’s mansion) remain to this day.

St. Simeon’s example was followed by many other Stylites. In fact he is often called “the Elder” to differentiate him from another pillar-hermit of the same name whose mother was also named Martha, and revered as a Saint. An ancient document about her life has been printed. (It may be that some sources have confused the account of the lives of both Saints who had the same name, lived within a century or so of each other and carried on the same ascetic endeavour). The renowned English poet Lord Alfred Tennyson wrote a lovely poem about St. Simeon the Elder entitled “St. Simeon Stylites”

In an age of licentiousness and an overbearing love of comfort and luxury we ask St. Simeon to imbue us with a portion of his burning thirst for God so that we too might be moved to stand out as witnesses of God’s Light and Love.