«А Ти, Боже, Якого я не знаю, дай, щоб я пізнав Тебе»

Преподобний Мойсей Мурин (330-405 Р. Б.)

10-го вересня (це 28-го серпня за юліанським календарем) ми святкуємо життя надзвичайного святця, Преп. Мойсея Мурина. Він був рабом єгипетського вельможі, який викинув його зі свого двора за крадіж та ймовірне вбивство. А він остаточно став одним із Святих Отців Пустельників, 49 висказів якого зберігаються в славному творі «Вискази Отців» (“Apophthegmata Patrum”), які подають вдумливі та мудрі поради відносно духовного життя.

Мойсей був відважний і впливовий. Він очолив банду розбійників, як мандрували по долині ріки Нілу, чинячи як хотіли. Але робити те, що тобі подобається не тотожнє з свободою. Мойсей прагнув чогось кращого. Він викликав до Бога: «А Ти, Боже, Якого я не знаю, дай, щоб я пізнав Тебе». Одного дня хтось йому сказав, що монахи, які живуть у Ваді Ель-Натрун біля Олександрії знають правдивого Бога і могли б йому розказати про Нього. Мойсей навернувся слухаючи їхні слова та живучи між ними.

Він сам став святим монахом маючи ту ж відвагу та впливовість, якими визначався до того часу. Одне передання говорить, що він заснував братерство монарше, яке нараховувало 500 душ. Одного дня він засумував, що так повільно зростає в духовності. Св. Ізидор, ігумен монастиря, звелів йому вилізти з ним на дах, щоб побачити як сонечко по-маленько піднімається і як його світло зростає від перших блідих променів до повноти його слави. І тоді сказав він Мойсеєві: «Проміння сонця дуже повільно відганяють нічку в вводять новий день, і так тільки повільно людина стає досконалою духовною людиною».

Іншим разом сказали йому прийти на суд проти одного монаха, який у чомусь був провинився. Мойсей прибув дуже неохоче, і приніс зі собою тріслий глечик з водою, з якого вона помало витікала. Коли запитали його, що б то мало означати то Преп. Мойсей відповів: «Мої гріхи витікають за мною і я їх не бачу, але сьогодні я приходжу осуджувати блуди іншого». Монахи догадалися і простили розкаяному братові.

Хоч як не був вдячний Господу за його милосердя Преподобний відчував, що будуть наслідки насиллю, в якому колись був жив. Він сказав своїм братам, що так як він колись відбирав людям життя, так колись і його життя відберуть. І так сталося, коли одного дня напали на монастир. Мойсей заборонив братії відбивати їх, кажучи що всі, які бажають можуть утікати, а всі які бажають остатися з ним, щоб зустріти напад з радістю та любов’ю також можуть залишитися. Семеро братів залишилося з ним і всі вони були замучені в році 407.

Преподобний Отче Мойсею, у наші дні поширеного насилля, молися Богу за нас, щоб ми могли знайти відвагу та спокій душевний ходити по шляху Господньому із постійно зростаючою досконалістю.

"And you O God whom I do not know, let me know you."

St. Mose the Black (330-405 A. D.)

On September 10 (which corresponds to August 28 on the Julian Calendar) we celebrate the life of a remarkable Saint, Moses the Black. A slave who was cast out by his master in Egypt for theft and possible murder, Moses eventually became one of the Desert Fathers, 49 of whose sayings are preserved in the famous “Apophthegmata Patrum” (Sayings of the Fathers), which offer perceptive and insightful counsel on walking the spiritual life.

Moses was bold and authoritative. He came to command a band of robbers who roamed the Nile Valley doing as they please. But doing as one pleases is far from being free. Moses longed for something better. He cried out to God: "And you, O God, Whom I do not know, let me know You." One day someone told him that the monks of Wadi El Natroun near Alexandria knew the true God and could tell him about Him. Moses was converted by hearing them and living among them.

He became a saintly monk himself with the same authority and boldness that he had had in his former life. One account says that he eventually founded a brotherhood of 500 monks. One day he was despondent about the slow pace of his progress in spiritual life. St. Isidore, abbot of the monastery he came to, had him climb up with him on the roof to watch the sun rise slowly into the sky from the first few rays until its full glory. He told him: "Only slowly do the rays of the sun drive away the night and usher in a new day and, thus, only slowly does one become a perfect contemplative."

On another occasion he was asked to participate in a hearing about one of his brother monks who had done something wrong. Moses came to the hearing with great reluctance and he bore with him a cracked jug out of which the water was leaking. When asked to explain his actions he said: "My sins run out behind me and I do not see them, but today I am coming to judge the errors of another." The monks took this counsel and forgave their penitent brother.

Grateful as he was for the Lord’s mercy, St. Moses had a sense that there would be consequences to the violence of his former life. He told his brothers that just as he had once taken life by violence so would his be taken one day. And so it did happen when the monastery was attacked one day. Moses forbade his brothers to defend themselves, saying that all who wished to could flee and all who wished to remain to face the impending attack with joy and love could remain. Seven brethren remained with him and they were all martyred in 407 A.D.

St. Moses, in our age of increased violence, pray to God for us that we may find the courage and peace to walk with ever greater perfection in the ways of the Lord.