The Beauty of the Saints

Невимовна Краса Святих

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

Преподобна Меланія Молодша, Римлянка (439)

«Премудра Меланіє Ти стала чистою посудою!» (Уривок Тропаря)

На 13-го січня (це 31-го грудня за юліанським календарем) українці мають звичай святкувати початокнового громадянського року (церковний Новий Рік святкуємо 1/14 вересня, т. зв. Індикт, який знаменує початок нового кола в природі після жнив). Ці святкування українці називають «Маланкою» а ця назва походить від імені Святої того дня, Преподобної Меланії Молодшої, Римлянки, що упокоїлась у цей день у р. 439.

Цю Меланію звемо Молодшою для того, щоб відрізнити її від її побожної бабці по батькові, Меланії Старшої, яку також прославляють, як Святу. Юна Меланія народилась заможним батькам, які жили на Келійській горі. Це одна із семи гір, на яких побудовано місто Рим. Їх дім був недалеко від Церкви Свв. Івана й Павла, двох вояків, яких стратив римський Імператор Юліян Відступник за те, що вони відмовлялися зректися Віри в Христа і принести жертву богам язичників. А цю Церкву побудували на фундаменті однієї з домашніх Церков, в яких було сходилися Християни для спільної молитви перед тим, як зняв заборону Християнства Імператор Константин, якому служили були вояки Іван та Павло.

Батьки Меланії обіцяли одружити її з юнаком Апініяном, що також походив з заможної родини. Дівчина мала нахил до аскетичного життя за зразком її бабці. Однак вона була послушна батькам і одружилась із юнаком. Їм народились дівчинка та хлопчик. Однак вони дуже скоро повмирали і молодята спільно погодились жити, як брат і сестра. Таким чином Меланія мала змогу йти за своїм покликанням. Вона тоді була в віці 20 літ а Апініян вік був 24 літ.

Вони продали свої маєтки в Римі та Іспанії і вживали фонди, щоб основувати та підтримувати церкви, монастирі, лікарні, вдів та сиріт. Одного разу вони знаходилися на кораблі, якого завернула з дороги буря, яку моряки уважали виявом Божого гніву. Та Меланія вбачала в цьому щось добре згідно з Божою волею. Вони приземлились на острові, на якому варвари обложили місто і грозили знищенню його, якщо не заплатять їм певну суму грошей. Меланія та Апініян були спроможні дати їм те, чого бажали і так врятували місто.

Вони далі попливли до Північної Африки, де жили певний час і зустрічали великих церковних мужів того часу, як напр. Св. Августина та Св. Кирила Олександрійського. Потім перенеслись до Єрусалиму, хоч потім знову повернулись на короткий час до Африки, де зустрічались з Отцями Пустельниками.

Св. Меланія потім жила самітним життям у чернечій келії на Оливній Горі. Після упокоєння Св. Апініяна, вона побудувала Монастир для мужчин на цій же Горі. Потім подалася у Константинополь, щоб провідати свого недужого дядька, Волу сіяна, який був відмовлявся покинути язичництво. Внаслідок її молитов та мудрих та щирих слів він став віруючим і прийняв Хрещення перед своїм упокоєнням. Вона також використала візит, щоб у розмовах з ким тільки могла виправляти хиби Патріарха Несторія, який відмовляв назву «Богородиця» Пречистій Марії, настоюючи що Овна в своїй утробі носила Людську а не Божеську природу Христа – і таким чином розділяв Христа на дві особі, замість визнавати Його, як одну Боголюдську Особу.

Вона передбачила наближення свого відходу від цього світу і приготовлялась до нього молитвою та радісно прийняла Святі Таїнства перед тим як уснула. Церква Сходу майже відразу почала прославляти її, як Святу. А на Заході про неї майже нічого не знали аж до того часу, коли Кардинал Рамболла опублікував книжку про її життя у 1905 р.

Нехай Новий Рік, який для українців завжди освячений іменем цієї чудової жінки Християнки, прискорить пришестя Царства Отця і Сина і Святого Духа на землі, як на Небесах. Амінь.

St. Melania the Younger of Rome (439)

“Most wise Melania, you became a pure vessel.” (From the Troparion)

On January 13 (which is December 31 on the Julian Calendar) Ukrainians traditionally celebrate the eve of the civic New Year (the ecclesiastical New Year is September 1/14 – the Indiction – marking the beginning of a new agricultural cycle after the bringing in of the harvest). They call such celebrations “Malanka” which comes from the name of the Saint of the day, St. Melania the Younger of Rome who reposed on this day in 439.

This Melania is called the Younger to distinguish her from her pious paternal grandmother Melania who is also honoured as a Saint. The young Melania was the daughter of wealthy patricians. The family lived on the Coelian Hill, one of the seven upon which Rome is built, very near the Church of Sts. John and Paul, two soldiers who had been martyred by the Roman Emperor Julian the Apostate because they refused to give up their faith in Christ and sacrifice to the gods of the pagans. That Church had been built upon the foundation of one of the house Churches in which Christians used to meet for common prayer before the ban on Christianity was lifted by Emperor Constantine, whose soldiers John and Paul had been.

Melania’s parents promised her in marriage to another patrician youth, Apinianus. Influenced by her grandmother, the girl was inclined to an ascetic life but obeyed her parents in marrying the young man. They had two children who died at a very young age. By common agreement they began to live as brother and sister and Melania was able to pursue her ascetic vocation. She was twenty and Apinianus was twenty-four.

They sold their estates in Rome and Spain and used the funds to found and support churches, monasteries, hospitals, widows and orphans. Once they were on a ship which was diverted by a storm which the sailors thought was due to the wrath of God. But Melania said it was a manifestation of God’s will and that good would come of it. They found harbour on an island upon which barbarians had laid siege to a city threatening to lay it waste unless they received a ransom. Melania and Apinianus were able to pay the ransom and save the city.

They continued on their way to North Africa where they lived for a time, meeting the great Churchmen of the time, including St. Augustine of Hippo and St. Cyril of Alexandria. They then moved to Jerusalem, returning to Africa for a short visit to Egypt where they met with some of the Fathers of the Desert.

St. Melania then lived a life of solitude in a monastic cell on the Mount of Olives. After the repose of St. Apinianus she built a Monastery for men on this Mount. She then went to Constantinople to visit her ailing uncle, Volusianus, who had refused to give up his pagan life. As a result of her prayers and wise and sincere words he became a believer and was baptized before his repose. At the same time she spoke to everyone she could to correct the errors of Patriarch Nestorius who refused the title of “Theotokos” to Mary, insisting that she bore within her womb only the human and not the Divine nature of Christ – thus seeing Christ as a divided rather than united divine-human Person.

She foresaw the approach of her departure from this world and prepared for it by prayers and joyfully received the Holy Mysteries before falling asleep. Venerated by the Eastern Church since shortly after her repose, she only began to be widely known in the West after the publication of her life by Cardinal Rampolla in 1905.

May the New Year which is always, for Ukrainians, sanctified by the name of this wonderful Christian lady hasten the coming of the Kingdom of the Father, Son and Holy Spirit on earth as it is in Heaven. Amen.