The Beauty of the Saints

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩІВ СВ. АП. ВАРФОЛОМІЯ

«Ти провадиш до світла всіх, що Тебе шанують, Апостоле Господній Варфоломію.»

Літургійне коло нерухомих Свят добігає кінця з приходом Індикта на 14-го вересня (це ж 1-го вересня за юліанським календарем), а Церква пам’ятає ще одного з поміж Христових 12-ох Апостолів, а саме Св. Варфоломія (також відомого під іменем «Нафанаїл» тобто «дар Божий»). 7-го вересня (відповідає 25-му серпня за юліанським календарем) ми святкуємо Свято Перенесення його Святих Мощів.

Пам'ять цього Апостола, небесного Покровителя Вселенського Патріарха Варфоломія І, святкуємо разом з пам’яттю Апостола Варнави 11-го червня (відповідає 24-му червня за григоріанським календарем – це ж Свято відоме в Квебеку як «La Fête Saint-Jean» тобто Різдво Св. Івана Хрестителя). Варфоломій подорожував разом з Апостолом Пилипом і разом з ним був розп’ятий в Ієраполі, древньому місті побудованому поверх славних джерел теплої води Паммукале (сьогодні це південна Туреччина). Вони своїми молитвами умертвили величезного змія, якого мешканці міста почитували, як бога, а також повернули зір Стахію, який був сліпим впродовж 40 літ.

Їх розп'яли (Варфоломія ж розп'яли до гори ногами), як вияв непокори і помсти зі сторони тих, що сильно обурились проти такого виклику їхній релігії та переданню, якого принесли ці чужоземці, які проповідували невидимого Всемогучого Творця, Який вимагав і проявляв правосуддя, любов та співчуття. Землетрус спонукав мучителів розкаятися і вони зняли Апостолів з Хрестів. Та Пилип уже був мертвий а Варфоломій віижив і помандрував проповідувати в Індії а потім і в Вірменії, де своїми молитвами уздоровив божевільну цареву дочку. Заздрісний брат царя заарештував його, зняв з нього шкіру живцем і розіп’яв його. Славна картина Мікеланджела «Останній суд» показує Св. Варфоломія з ножем в одній руці а в другій його шкіра. Це згідне з іконографією Церкви, яка навчає, що Мученики не були жертвами несправедливості, а добровільно віддавали своє життя, наслідуючи Господа, Який сказав: «Ніхто не відбирає Моє життя. Я добровільно віддаю Своє життя» (Івана 10:18).

Це відбулося в р. 71 біля Каспійського моря в Дербенті, що в той час було в Вірменії а зараз є містом в автономній республіці Дагестані в Російській Федерації. Тіло Варфоломія потім перенесли до новозбудованого міста Анастасіополя у 6-му столітті, а потім до берега Чорного Моря християнами, які втікали від перських наїзників. Ці ж таки дігнали їх і вкинули скриню, в якій були Мощі у море. Скриня не потонула а чудом попливла до вулканічного острова Ліпарі, де Єпископ Агафон побожно витягнув її зі своїм Духовенством і вони занесли її у Храм. Якраз цю чудесну подію ми й святкуємо сьогодні. Потім Святі Мощі перенесли до м. Беневенто біля Неаополя а потім до Риму.

Ім'я Св. Варфоломія зв’язане з трагічною сторінкою світової історії. Саме на його Свято, яке Західня Церква святкує 24-го серпня (воно ж співпадає з днем новопрогошеної суверенности України, яка має Чорне Море, як свій південний кордон), у р. 1572 римо-католики мешканці Парижу в Франції розпочали масове вбивство яких 3000 французів кальвіністів-протестантів, яких називали Гугенотами. Спонука цього страшного насильства була політична. Подія набрала ще більш трагічний вид тим, що Папа Григорій ХІІІ (той же, що виправив помилку в астрономії юліанського календарю, а від цього ж «новий» календар носить його ім'я), замість того щоб осудити такий злочин, похвалив його видавши особливий папський медаль з цієї нагоди та проголошуючи день 11-го вересня 1572 особливим Святом з приводу події в Парижі (яку уважав Богом посланою) та перемоги над морською флотою Оттоманів у м. Лепанто (по-грецькому Нафпактос) у західній Греції. Цей же день теж пов'язаний з трагедією внаслідок нападу терористів на США у р. 20012. Це – ще один прояв невдалого змішання політики з духовним обманом (відомого в Східній Церкві під назвою «прелесть» у церковно-слов'янській мові, а по-грецькому називається «плані»).

Папа Іван Павло ІІ завершуючи Світовий День Молоді в Парижі 23-го серпня 1997 р., у нвечір'я Свята Св. Варфоломія, як його святкує Західня Церква, намагався виправити колосальну пастирську помилку свого попередника, висловивши такі слова: «Під вечір 24-го серпня ми не можемо забути сумне масове вбивство на День Св. Варфоломія… Християни робили те, чого засуджує Євангелія. Я впевнений у тому, що тільки подане і прийняте прощення може привести до плідного діалогу, який у свою чергу запевнить повне християнське примирення… приналежність до різних релігійних традицій не мала б сьогодні становити джерело протистояння та натягнених відносин. Навпаки наша спільна любов до Христа заставляє нас невпинно шукати шлях до повного єднання.»

Усі послідовники Христа, включно з великим Апостолом Варфоломієм напевно дадуть щиру відповідь на це словом «Амінь» супроводжене молитвою та сльозами покаяння.

.

.

THE TRANSLATION OF THE RELICS OF THE HOLY APOSTLE BARTHOLOMEW

“You guide to the light all who venerate you, O Apostle of the Lord, Bartholomew.”

As the liturgical cycle of immobile Feastdays is drawing to an end with the arrival of the Indiction on September 14 (which is September 1 on the Julian Calendar), the Church remembers another of Christ’s Twelve Apostles, St. Bartholomew (known also by the name Nathaniel which means “gift of God”). On September 7 (August 25 on the Julian Calendar) we celebrate the Feast of the Translation of his holy Relics.

The memory of this Apostle, the patron Saint of the Ecumenical Patriarch Bartholomew I, is celebrated together with that of the Apostle Barnabas on June 11 (which is June 24 on the Gregorian Calendar, a day renowned in Quebec as La Fête Saint-Jean, the Nativity of St. John the Baptist). Bartholomew was a companion of the Apostle Philip with whom he was crucified in Hierapolis, the ancient city built on top of the famous Pammukale hot springs (today southwestern Turkey). By their prayers they had caused the death of a huge serpent which the inhabitants had worshipped, as well as restoring the sight of Stachius, a man who had been blind for 40 years.

The crucifixion (Bartholomew was crucified upside down) was an act of defiance and retaliation by those who detested this challenge to their religion and traditions by these foreigners who preached an invisible Almighty Creator Who required – and manifested – justice, love and compassion. An earthquake led the crucifiers to repent and take the Apostles off their crosses. Philip had already died, but Bartholomew survived to go and preach in India and then Armenia, where his prayers restored sanity to the king’s daughter. The king’s envious brother had him arrested, skinned alive and crucified. Michelangelo’s famous painting, The Last Judgement, depicts St. Bartholomew holding a knife and his flayed skin. This is in keeping with the iconography of the Church which proclaims that the Martyrs were not simply victims of injustice but offered up their lives willingly, imitating their Lord Who said: “No one takes my life from Me. I give My life of My own free will” (John 10:18).

This happened in 71 A.D. by the Caspian Sea in Derbent, which at the time was a part of Armenia and today is a city in the autonomous republic of Dagestan in the Russian Federation. Bartholomew’s body was taken to the newly-built city of Anastasiopolis in the 6th century and then to the shores of the Black Sea by Christians fleeing Persian invaders, who nonetheless caught up with them and threw the chest containing the Relics into the sea. It floated miraculously the volcanic island of Lipari, where Bishop Agathon piously retrieved it with his clergy and brought the Relics into the Church. It is this miraculous event that we celebrate today. The holy Relics were later transferred to Benevento near Naples and then to Rome.

St. Bartholomew’s name is linked with a tragic chapter of world history. His Feastday, celebrated on August 24 by the Western Church (coincidentally the day of the newly-declared independence of Ukraine which has the Black Sea as its southern border), was the day when, in 1572, the Roman Catholic inhabitants of Paris, France, started the massacre of some 3000 French Calvinist Protestants called Huguenots. The motivation for this atrocity was political. It was rendered all the more tragic in that Pope Gregory XIII (the same Pope who corrected the astronomical error in the Julian Calendar, so that the ensuing “new” calendar is named after him), instead of denouncing the massacre, commended it by issuing a special papal medal and proclaiming September 11, 1572, a day of celebration of both the massacre, which he said was divinely ordained, and the defeat of the Ottoman fleet at Lepanto (Nafpaktos in Greek) off Western Greece. This day, too, has become linked with tragedy, because of the terrorist attacks on the United States in 2001 - another tragic mixture of politics with spiritual illusion (which is known as “prelest” or “plane” in the teaching of the Eastern Church).

Pope John Paul II at the close of World Youth Day celebrated in Paris, on August 23, 1997, on the eve of St. Bartholomew’s Day as celebrated by the Western Church, sought to correct the huge pastoral error of his predecessor by declaring: “On the eve of August 24, we cannot forget the sad massacre of St. Bartholomew’s Day... Christians did things which the Gospel condemns. I am convinced that only forgiveness, offered and received, leads little by little to a fruitful dialogue, which will in turn ensure a fully Christian reconciliation... Belonging to different religious traditions must not constitute today a source of opposition and tension. On the contrary, our common love for Christ impels us to seek tirelessly the path of full unity.”

All followers of Christ, including the great Apostle Bartholomew, will undoubtedly respond with a heartfelt “Amen” accompanied by prayers and tears of repentance.