The Radiant Beauty of the Saints

Невимовна Краса Святих

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

St. Isaac the Syrian, Bishop of Nineveh

“Be persecuted, rather than be a persecutor. Be crucified, rather than be a crucifier. Be treated unjustly, rather than treat anyone unjustly. Be oppressed, rather than zealous. Lay hold of goodness, rather than justice.”

On February 10 (which is January 28 on the Julian Calendar), the Church celebrates the memory of a wonderful man of the Spirit, whose inclusion on the Calendar of Saints shows that canonical boundaries do not determine a person’s sanctity.

St. Isaac, you see, was canonically a member of the Assyrian Church of the East, popularly called the Nestorian Church, although today this Church denies that it holds the teaching of Nestorius, Patriarch of Constantinople, from whom comes its name. That teaching consisted of a rational attempt to explain the Incarnation of God the Son by saying that in Him are two natures, Divine and human, which are separate from each other, rather than, as the Orthodox proclaim, distinct but undivided so that He is one Divine-Human person with two natures. For example Nestorius used the term “Christotokos” in speaking of Christ’s Mother, rather than “Theotokos”, because he rejected the idea that the “true God of true God” would Himself enter into her womb to be born as a true Human, while remaining true God (eternally begotten of God the Father).

There is controversy as to the exact year of birth of Isaac, as well as of his earthly endeavours. Can it be that there were really two Isaacs living and working in close chronological proximity to each other as some say, one in the sixth and one in the seventh century?

It seems that he was born in Qatar and together with his brother entered the monastery of Bethabe in Kurdistan. Isaac preferred the desert however and remained there until Patriarch George persuaded him to accept the episcopacy of Nineveh, the city to which Jonah prophesied, which was destroyed and rebuilt and today survives as Mosul in Iraq, although the ruins of the old city exist and are the source of archeological studies. Isaac held this post for only 5 months before leaving once more for the desert, this time to the south near Mount Matout. When he was old and blind from his reading and asceticism he retired to the Monastery of Rabban Shapur where he fell asleep in the Lord.

Isaac has left a fine body of theological works, focusing particularly on God Whom he found to be, as did John the Evangelist, infinite Love. Here is a frequently quoted piece by him which expresses his theological vision:

What is a merciful heart? It is a heart on fire for the whole of creation, for humanity, for the birds, for the animals, for demons, and for all that exists. By the recollection of them the eyes of a merciful person pour forth tears in abundance. By the strong and vehement mercy that grips such a person’s heart, and by such great compassion, the heart is humbled and one cannot bear to hear or to see any injury or slight sorrow in any in creation. For this reason, such a person offers up tearful prayer continually even for irrational beasts, for the enemies of the truth, and for those who harm her or him, that they be protected and receive mercy. And in like manner such a person prays for the family of reptiles because of the great compassion that burns without measure in a heart that is in the likeness of God.

It is a marvelous coincidence, in view of the above, that Isaac continues to be known on the Church Calendar as Bishop of Nineveh, where the Prophet Jonah discovered that God, Who had sent him to prophesy to the people that they must repent or perish, did not want to destroy the city, but yearned with a Father’s love even over the cattle who lived there (Jonah 4:11). Also that he bore the name of Isaac, which means “laughter”, since he held that the goal of each human is to commune with God Who is the source of infinite joy.

The contemporary Orthodox theologian Bishop Hilarion (Alfeyev) who studied with Bishop Kallistos (Timothy Ware) provides insights on the thought of St. Isaac on the ultimate destiny of humans in view of God’s infinite love and mercy. This may be found on the net: http://en.hilarion.orthodoxia.org/6_6_10.

May St. Isaac, by his intercession, help each of us to be merciful as our God is merciful and to yearn to know Him, who is the Source of all joy and love.

Преподобний Ісаак Сирин, Єпископ Ніневійський

«Будь радше переслідуваний, а не переслідуй. Будь розп’ятий, а не розпинай. Терпи несправедливість, а не будь несправедливим ні до кого. Будь притисненим, а не ревнуй. Шукай доброти, а не правосуддя.»

На 10-го лютого (це 28-го січня за юліанським календарем) Церква святкує пам'ять чудового мужаДуха Божого, якого включення на Календар Святих показує, що святість людини не визначають канонічні кордони.

Бачите, Преподобний Ісаак належав канонічно до Асирійської Церкви Сходу, яку популярно називають Церквою Несторіянською, хоч сьогодні ця Церква відмовляється від учення Несторія, Патріарха Константинопольського, від кого походить її популярна назва. Його ж учення складалося з раціоналістичного намагання пояснити Воплочення Бога Сина, мовляв у Ньому – дві природи, Божественна і людська, які відділені одна від одної, а не, як визнають православні відмінні але неподільні, так що ми Його визнаємо як одну Боголюдську особу, в якій дві природи. Наприклад Несторій писав, що Матір Христа – «Христородиця» а не Богородиця, тому що відкидав поняття, що «Бог істиний від Бога істинного» Сам міг би увійти в її утроби, щоб стати дійсною Людиною, не перестаючи ніколи бути й істинним Богом від істинного Бога (вічно народженого від Бога Отця).

Існує суперечка про те, коли справді народився Ісаак, як і про те коли він виконував свої подвиги. Чи можливим є, що були два Іссаки, які жили й працювали в часовій близькості один до одного, як кажуть деякі – один у 6-му а другий у 7-му віці?

Ісаак, якого пам'ять святкуємо нині мав би був народитися у Катарі, і разом зі своїм братом прийняв чернецтво у монастирі Бетабе у Курдистані. Однак Ісааку більше підходила пустиня і він пробував у ній доти, доки Патріярх Юрій не умовив його прийняти сан Єпископа міста Ніневії, того ж міста до якого був пророкував Іона, яке було знищене а потім відбудоване і сьогодні існує, як місто Морул в Іраку, хоч руїни давнього міста існують до нині і над ними роблять археологічні студії. Ісаак затримав цей пост тільки 5 місяців а потім знову подався в пустині, цим разом на південь біля Гори Матут. Коли є він постарів і осліп від читання та аскетичних подвигів, він пішов на відпочинок у монастир Раббан Шапур, де й уснув у Господі.

Ісаак залишив по собі гарну кількість богословських творів, в яких головно зосереджувався на Богові, Якого знайшов, як і Іван Богослов, як безмежна Любов. Ось цитата з його творів, якою часто користаються, та яка висловлює його богословську візію:

Що це таке милосердне серце? Це – серце, що палає над усім сотворінням, за людський рід, за птахів, за тварин, за демонів, та за всім, що існує. Пригадуючи їх, очі милосердної людини заливаються рясними слізьми. Серце такої людини присмирюється сильним і жагучим милосердям, яке опанувало його такою співчутливістю, що вона не переносить те, щоб почути чи побачити будь яку шкоду чи будь який навіть маленький смуток у сотворінню. Тому така людина постійно підносить слізні молитви навіть за нераціональних тварин, за ворогів правди та за тих, які наносять шкоду її чи йому, щоб вони були захищені і отримали милосердя. І так ця людина молиться і за рід плазунів через велику співчутливість, що палає безмірно в серці, яке подібне до Бога.

Яке чудове співпадіння в тому, що Ісаак далі відомий на церковному календарі, як Єпископ Ніневії, де Пророк Іона досвідчився в тому, що Бог, Який послав його проповідувати людям про те, що вони повинні покаятися або пропадуть, дійсно не хотів знищити це місто а турбувався Батьківською любов’ю навіть про скотину, яка там жила (Іони 4:11). А також, що в нього ім’я Ісаак, що означає «сміх», а він учить, що ціль кожної людини – єднатися з Богом, Який є Джерелом вічної радості.

Сучасний православний богослов Єпископ Іларіон (Альфеєв), який вчився у Єпископа Каліста (Вера) подає думки Преподобного Ісаака, щодо остаточної долі людської з огляду безмежну любов та милосердя Боже. Можна знайти це в англійській мові на Інтернеті ось тут: http://en.hilarion.orthodoxia.org/6_6_10.

Нехай допоможе нам Св. Ісаак своїм заступством бути милосердними, як милосердний наш Бог, і прагнути пізнати Його, як Джерело всієї радості та любові.