"Ходімо й ми, щоб умерти з Ним."

Св. Апостол Фома

19-го жовтня (це відповідає 6-му жовтня за юліанським календарем) ми святкуємо пам’ять Св. Апостола Фоми. Це геленізоване арамейське ім’я означає «близнюк». Тому його також називали грецьким ім’ям «Дідим» (латинкою ж «Didymus» - це латинізована версія грецького). Насправді це ім’я було кличкою бо ж дійсне ім’я його було Юда, що означає «похвала». Ця кличку дали йому, щоб відрізнити його від інших трьох апостолів, що мали те ж саме ім’я: Юда брат Якова («Брата Господнього») ; Юда прозваний Фадеєм; та Юда Іскаріот. Він не був присутнім, коли Воскреслий Господь появився іншим Апостолам на вечір Пасхи і відмовився вірити, що Христос дійсно воскрес аж доки сам не побачив Його.

Цього Учня буває називають «Невірним Фомою» через його скептичний ставлення до вістки про Воскресення Христове з цієї нагоди. Але коли він таки побачив Його, Фома ж був першим серед Апостолів, що визнав Його Божество. Бо ж тоді він був викликнув: «Господь мій і Бог мій» (Івана 20:19-29). З цим визнанням Фоми не можуть дати собі раду ті, які твердять, що навчання про Божественну природу Христову – нововведення встановлене в 4-му столітті (як напр. твердить фантастичний роман Код Да Вінчі).

Подібно, мало-хто пригадує раніші слова Ап. Фоми, коли Ісус був проголосив Свій намір піти в Єрусалим, хоч Його Учні перечили Йому, пригадуючи, що Його життя було під загрозою там. Це спонукало Фому сказати братам Апостолам: as to say to his brother disciples: «Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.» (Івана 11:7,8,16). Справді гідні слова! І всі вони пішли з Ним, хоч коли критичний момент настав, ніхто з них не був у силі сповнити цей благородний намір і всі повтікали. Але ж усі вони таки повмирали з Ісусом, кожний своєчасно після того, як Дух Святий прибув і підготов їх на таку жертву.

Допитливе ставлення Ап. Фоми до світу відкрило ще іншу нагоду для чудового об’явлення. На Тайній Вечері Господа зі Своїми Учнями перед Його Страстями Він був сказав: «Я йду наготовити місце вам… і куди Я йду, знаєте, й дорогу знаєте». А Фома (напевно краще прозвати Його «Допитливим» а не «Невірним») сказав: «Господи, не знаємо куди йдещ; і як можемо дорогу знати?» А на це корисне запитання відповів Ісус ось так: «Я Дорога й Правда, й Життя» (Івана 14:1-6). Це ж на цій Вечері Господь встановив Св. Причастя, щоб по через простий людський акт споживання харчів, Його Учні могли б утверджуватися у цій Дорозі, якою є Сам наш Господь і розвиток Його Життя у нас.

Фому згадують знову (Івана 21), як одного зі 7-ох Учнів, які ловили рибу в Морі Галилейському, Генісарет (якого часто знають під латинською назвою: Море Тіверіадське), коли Воскреслий Господь появився їм. Крім цього він появляється в Новому Завіті тільки, як ім’я в списках Апостолів. В ранній історіографії Церкви Христової кажуть, що Ап. Фома проповідував в Індії та існує християнська спільнота там (в околиці Керала), яка твердить, що вона походить від наверненців з приводу проповіді Ап. Фоми. Буває, що й звуть себе християнами «Мар (Владики) Фоми».

За переданням християн в Індії, Ап. Фому забили проколенням списом біля м. Мадрас і отож його часто зображують зі списом в руці. Ікони чи картини Мучеників часто показують їх тримаючи інструменти, якими завдали їм смерть, показуючи цим, що це не було нещастям, яке їм завдали, а свідомим чином і жертвою їх по Дорозі Господній.

Знайдено твір Наґ Гамаді в Єгипті в р. 1945, під назвою Євангелія від Фоми. Це надзвичайний збір висловів приписаних Ісусові. Деякі науковці вважають, що деякі з висловів у ньому могли б справді бути висловами Самого Ісуса.

Дай, Господи, щоб і ми в цей час, коли багато-хто відкидає Ісуса та Його Воскресення знайшли силу в запитах і сумнівах Ап. Фоми, на які Господь дав повну відповідь! Нехай приведуть вони й нас до радісного винаходу, що Ісус справді – наш Господь і Бог, Що піклується нами та ніколи не покине нас, а таки на останку представить нас безпечно в Оселі Отця Його Небесного.

"Let us also go, that we may die with him."

St. Thomas the Apostle

On October 19 (corresponds to October 6 on the Julian Calendar) we celebrate the memory of the Apostle Thomas. This Hellenized Aramaic name means "twin". For this reason he was also called by the Greek name for twin: "Didymus" (a Latinized form of the Greek). In fact this name was a nickname for his real name was Judas – which means “praise”. He was given this nickname to differentiate him from the other three disciples of the same name: Jude, the brother of James (“the Brother of the Lord”); Jude, nicknamed Thaddeus, and Judas Iscariot. He was not present when the Risen Lord appeared to the other apostles on the evening of Pascha, and refused to believe that Christ had indeed risen until he had seen Him for himself.

This disciple has often been known as "Doubting Thomas” because of his skepticism on this occasion. But when he had seen Him, Thomas was the first among the disciples to clearly confess His divinity. For he cried out then: "My Lord and My God" (John 20:19-29). This confession of Thomas is difficult to deal with by those who would claim that the doctrine of Christ’s Divine Nature is an innovation established in the fourth century (as promoted, for example, by the recent fantasy novel The Da Vinci Code).

Similarly folks do not often recall Thomas’ earlier words, when Jesus had announced His intention of going to Jerusalem, even though His disciples protested that His life was in danger there. This had prompted Thomas to say to his brother disciples: "Let us also go, that we may die with him" (John 11:7,8,16). Worthy words indeed! And indeed they did all go, even though when the crisis came they were not able to follow through with their noble intention for they all fled. They did, however, die with Jesus each in his own time after the Holy Spirit had come and prepared them for this sacrifice.

Thomas’ questioning attitude to the world also opened the way for another marvelous revelation. At the Mystical Supper Jesus shared with His disciples prior to His passion, our Lord had said: "I go to prepare a place for you.... And whither I go ye know, and the way ye know." Thomas (perhaps we might better call him “the Questioner” rather than “the Doubter”) then piped up: "Lord, we know not whither Thou goest, and how can we know the way?" And to this useful question Jesus replied with these stirring words: "I am the way, the truth and the life" (John 14:1-6). It was at this Supper that our Lord instituted the Eucharist so that by the simple human act of eating, His followers could be established in this Way which is our Lord Himself and the unfolding of His Life within us.

Thomas is mentioned again (John 21) as one of the seven disciples who were fishing on the Sea of Galilee, in Hebrew: Gennesaret, (often known by its Latin name of Sea of Tiberius) when the Risen Lord appeared to them. Aside from this he appears in the New Testament only as a name on lists of the Apostles. In early Christian historiography Thomas is said to have preached in India; and there is a Christian community in India (the Kerala district) that claims descent from Christians converted by the preaching of Thomas. They sometimes call themselves the Mar (Lord) Thoma Christians.

The tradition among Christians in India is that Thomas was speared to death near Madras, and accordingly he is often pictured holding a spear. Paintings of martyrs often show them holding or accompanied by the instruments with which they were put to death to show that this martyrdom was not something that was inflicted upon them but something that they freely chose in their following of the Way of the Lord.

There is a work discovered in 1945 in Nag Hammadi, Egypt, called the Gospel of Thomas. It is an unusual collection of sayings attributed to Jesus. Some scholars think that some of the sayings in it may indeed be authentic sayings of Jesus.

May we, in this age when so many deny Jesus and His Resurrection, find strength in St. Thomas’ questioning and doubt. May they lead us to the joyful discovery that Jesus is indeed our Lord and our God, Who provides for us and Who shall never abandon us who seek to follow Him, but finally present us safe and sound to His Father in Heaven.