Ukrainian Orthodoxy		Orthodoxie ukrainienne

Невимовна Краса Святих

Прот. Ігор Ю. Куташ kutash@unicorne.org

Св. Ісидор Твердислов, Христа Ради Юродивий, Ростовський Чудотворець:

"Навіть сухе дерево пчілки медом наповняють."

14/27 травня Православна Церква поминає одного з безліч монахів-угодників Божих, людини з винятковим прізвищем, якого надали йому через послідовність і достовірність його слів.  Мова йде про Преподобного Ісидора Твердислова, який упокоївся в Бозі в р. 1474.  Настольна Книга для Священно-Церковних Служителів Сергія Васильовича Булгакова (видана в Харкові в р. 1900 на російській мові) каже що цю кличку дали йому «тому що його слова завжди здійснювалися».

Ісидор народився в Німеччині.  Батьки його були багаті. Ісидор з юних літ жив чеснотно і співчутливо дивився на довколішній світ.  Відчувши покликання покинути батьківський дім у пошуку Царства Божого він роздав своє майно вбогим і вирушив у дорогу. 

Його мандри привели його до м. Ростова в Росії.  Св. Миколай Велиміровіч у його книзі Пролог з Охріду пише, що тут Ісидор закохався в Православію (він був вихований католиком) і не тільки став причасником але й прийняв на себе важкий аскетичний подвиг Юродивого Христа ради.  Такі люди справді при доброму розумі але скривають свій духовний стан і плекають смиренність дивною поведінкою та вдають божевілля, за словами Ап. Павла в І Коринтян 4:10-14.  При цьому вони не раз дають чудові поради та поучення людям і навіть чинять чуда вздоровлення.

Св. Ісидор жив у халупці, яку він сам побудував і переносив у ній бруд, дощ і сніг а молився всю ніч.  Св. Миколай Велиміровіч у його книзі Пролог з Охріду подає свій похвальний славень присвячений йому.  Пише на початку таке: «Блаженний Ісидор змагався сам з собою/ Доки став безстрасним, як сухе дерево,/ Та навіть сухе дерево пчілки медом наповняють».

Ця згадка про сухе дерево пригадує дивне чудо, яке вчинив наш Господь – одне з дуже рідкісних «нищівних» чуд.  В Євангелії від Матвія 21:18-22 читаємо про те, як одного разу по дорозі з Віфанії до Єрусалиму Ісус зголоднів і знайшов фіґове дерево, яке мало на собі тільки зелене листя.  Він сказав: «Щоб з тебе більше ніколи не було овочу до віку» і дерево зразу всохло.  Учні здивувалися з цього а Господь сказав, що вірою можна навіть гору кинути в море.  Багато-хто стурбований таким знищенням живого дерева просто для підтвердження якоїсь науки.  В. М. Кристі, який служив пастором у Палестині підчас Британської влади пише, що те що дерево мало тільки листя в цій порі року показувало, що воно дійсно ніколи не мало б овочу, бо плодовите дерево вже в цей час мусіло б мати на собі малі шишки, предтечі фіґ, яких голодні люди могли б споживати.  Отож це не плодовите дерево всохло, а таке що не могло видавати овочу, отож цей акт можна зарахувати, як просте прочищення саду.

А все одно навіть сухе дерево могло б привабити пчілок, які могли б залишити солодкий скарб меду для прохожих.  Сербський Угодник Божий, каже, що на яву висохле тіло аскета, яким погорджували б як нездатне та безумне ті, що полонені скороминучою красою видимого світу, а не вбачають в ньому ікону вічного і прецінного невидимого світу, може видати багатий солодкий урожай Благодаті для тих, які мають очі, щоб побачити і уші, щоб слухати.

Ось так і було з Ісидором.  Після життя наповненого насолодою близького відношення з Господом, з якого щедро випливали мудрі слова та чуда, Угодник Божий упокоївся в його халупці.  Прохожі люди здивувалися одного дня відчути дивні пахощі, що виходили з неї.  Зайшли і знайшли тіло в Бозі спочилого Ісидора.  Похоронили його а потім на тому місці побудували Церкву Вознесіння Господнього і крипта, в якому спочивають його мощі є місцем чуд до нині.

За молитви та заступництво Преподобного Ісидора нехай і ми знайдемо насолоду постійного наближення до Господа і так нехай проживемо плідно, співпрацюючи з Ним, щоб проявляти між людьми цього скоро минаючого світу вічне Царство Боже в нашій мандрівці до нього.-

[ Home ] [ Articles ] [ Prayer ] [ Saints ] [ Theophilus ] [ Q & A ] [About Us] [ ]