The Beauty of the Saints

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

СВЯТИЙ МУЧЕНИК НЕСТОР СОЛУНСЬКИЙ

«Маючи Твою силу, він побідив тиранів.»

На 9-го листопада (відповідає 27-му жовтня на юліанському календарі), на день після Свята Великомученика Димитрія Солунського Мироточивого, ми святкуємо пам'ять юнака Св. Нестора, що здобув благословення від Великомученика перемогти наче б то непобідимого гладіатора Лія. Той силач був хвалився, що в ньому - сила язичницького бога Ареса (римляни звали його Марсом).

У переможному бою молодого Нестора проти Лія, який представляв силу язичницької Римської імперії, можна бачити паралель з боєм юного Давида проти Голіафа, про якого читаємо у Старому Завіті, у І-ій Книзі Самуїла в 17-му розділі. Обидва юнаки – чемпіони віри в єдиного правдивого Бога, що створив Небо та землю та все, що є. Обидва перемагають надзвичайно важкі перепони своєю вірою у правдивого Бога. Та є важлива відмінність. Після перемоги Голіафа Давид стає царем Ізраїля та праотцем Месії, Якого між іншим називали «Сином Давида». А Нестора, майже відразу після його перемоги над гладіатором, убили за наказом розлюченого імператора Максиміяна, який рішуче намагався винищити всіх тих, хто визнавав Христа.

Нестор був цілком готовий на такий вислід цієї битви, як теж був приготованим до цього й Димитрій. Христова Громада не мала політичної сили, а надіялась цілковито на провидіння Боже. Та в дійсності вона мала справжню силу, тобто силу любові, готовності жертвувати собою та віри в Бога милосердя та миру, Якого найпотужніший Представник – Господь Ісус, Син Правосуддя, що на Хресті молився за всіх, що в темряві і на останку вигукнув: «Звершилось», віддаючи Своє життя у руки Отця Небесного.

Нестор не помер на Хресті. Його вояки імператора прошили списами. І перед своєю смерть він забрав життя – життя кровожерливого Лія, предмета марної хвальби не менш кровожерливого імператора Максиміяна, який міг забити тіло Нестора, але не міг заглушити його голос.

Було б зовсім невірно сприймати цей голос, як заклик убивати злочинців, бо ж тоді битви на планеті Земля ніколи не припиняться. Натомість його приклад належиться сприймати, як заклик уповати повністю на Творця, Володаря і Спасителя, що об’явлений у тілі і особі Ісуса з Назарету. Найвагоміше свідчення Нестора про силу Господню не полягає в убивстві Лія. Натомість його знайти у готовності вмерти ради Господа, що покуштував смерті за всіх людей і так назавжди забрав її жало, що й виявив, коли переможно воскрес на третій день, даруючи життя усім «тим, що в гробах».

Чим більше зростатиме володіння Христове в серцях людей, тим скоріше припиняться всі війни на землі і світ цей стане повністю явним Царством Його, де досконало чинитиметься воля Отця, так як чиниться вона на Небесах, як ми й молимося в Господній Молитві. Ми не маємо старатися виправляти зло насиллям, хоч часом це й виглядає, як конечне зло (але зло таки є злом, а ніколи не добром). Ми покликані здобути перемогу доброти підкоренням себе володінню Господа любові, миру та милосердя – у наших серцях та в умах. І мали б ми посвячувати своє щоденне життя на поширення цього володіння мирно та милосердно всюди навколо нас. Амінь.

.

HOLY MARTYR NESTOR OF THESSALONICA

“Since he possessed Thy strength, he cast down the tyrants.”

On November 9 (which is October 27 on the Julian Calendar), on the day after the commemoration of the Great-martyr Demetrius of Thessalonica, the Myrrh-streaming, we celebrate the memory of a young man, St. Nestor, who obtained the blessing of the Great-martyr to overpower the seemingly invincible gladiator, Lyaeus. That powerful man had boasted that he possessed the strength of the pagan god of war, Ares (the Romans called him Mars).

The victorious fight of young Nestor against Lyaeus, who represented the might of the pagan Roman empire, may be seen as a parallel of the battle between young David and Goliath, which we find in the Old Testament in I Samuel 17. Both youths are champions of faith in the one true God Who made heaven and earth and all that there is. Both overcome overwhelming odds by their faith in the true God. There is, however, an important difference. After defeating Goliath, David went on to became King of Israel and the Fore-father of the Messiah, one of Whose titles was “Son of David”. Nestor, on the other hand, was killed almost immediately after defeating the gladiator, by order of the enraged emperor Maximian, whose firm intention was to wipe out everyone who called upon the name of Christ.

Nestor was fully prepared for this outcome as was Demetrius himself. The Christian community lacked political power and depended completely upon the providence of God. And yet it possessed the true power – the power of love, of self-sacrifice, of faith in the God of mercy and peace, Whose most powerful representative is Jesus, the Son of Righteousness, Who prayed upon the Cross for all who were in darkness and finally shouted: “It is finished” as He gave His life into the Father’s hands.

Nestor did not die upon a Cross. He was run through by spears by the emperor’s soldiers. And before he died he did take a life – the life of the murderous Lyaeus, the source of vain boasting by the equally murderous emperor Maximian, who could kill Nestor’s body but could not silence his message.

It would be wrong to interpret that message as an appeal to kill wrong-doers, for then the battles on planet Earth would never cease. Instead the message is a powerful call to put one’s faith in God, the Creator, King and Redeemer, revealed and embodied in Jesus of Nazareth. Nestor’s most powerful testimony to the Lord was not his killing of Lyeaus. Instead it was his readiness to die for the Lord Who tasted death for all mankind and so removed forever its sting - as He manifested by rising triumphantly on the third day, “bestowing life to those in the tombs”.

As Jesus’ reign increases in people’s hearts the wars on planet earth will cease and this world will be fully manifested as His Kingdom, where the Father’s will is perfectly done just as it is in Heaven, as we pray in the Lord’s Prayer. We are not called to seek to right wrongs through violence, although sometimes that appears to be a necessary evil (which is nonetheless an evil). We are called to win the victory of goodness by submitting to the rule of the Lord of love, peace and mercy - in our hearts and minds - and by dedicating our daily lives to spreading that rule peacefully and mercifully all around us. Amen.