Невимовна Краса Святих Прот. Ігор Ю. Куташ kutash@unicorne.org “Після сорок днів я стану на суд разом з ним перед Христом Спасителем” Преподобний Іван Готський з Криму. Як чудово бути сповненим радістю ходячи по шляху Господа нашого Ісуса Христа, Який промовив: “Я – Дорога і Правда і Життя” (Івана 14:6). Дійсно Господь дає нам радість, яка безмежно більше й глибша ніж будь які удари та виклики, які буває турбують нас у нашій щоденній мандрівці по цьому світі, що так швидко міняється, та в якому багато краси та разом з тим і багато смутку. Часом ми так хотіли б бути певними в цій радості, що ми забуваємо про Джерело тієї радості та намагаємось затримати цю впевненість прив’язаністю до певних формальних обрядів та форм, а особливо покладанням на нашу приналежність до спільноти, яка на нашу думку найбільш (або єдина) до вподоби Господом. А тоді ми можемо бути дуже впевненими у власній праведності та й засуджувати тих, які на нашу думку не так дотримуються приписів, як ми а особливо тих, які не належить до цієї вподобаної спільноти. Ми навіть можемо почути в собі таку думку, що ці люди на дорозі до пекла а ми – до раю! Сьогодні 9-го липня (це - 26-го червня на юліанському календарі) ми святкуємо пам’ять Мужа Божого, якого пригадують слова відміні від цього. Це Св. Іван, Єпископ Готський, що трудився на Ниві Господній у 8-му столітті, в часі коли Східню Церкву турбував конфлікти про ікони – іконоборство. Народження Івана було відповіддю на гарячі Молитви його батьків. Він жив життям аскета з ранніх років. Угодник Божий відбув паломництво в Єрусалим і провів три роки в відвідинах всіх святих місця. Тоді він повернувся до своїх рідних сторін на Криму у громаді готів-християн, як там процвітала тоді. Були вони під владою Константинополя а в той нас імператор Константин Копроним Іконоборець (741-775) заборонив готського єпископа. Готи гаряче закликали Св. Івана стати їхнім Єпископом. Св. Іван подався в Грузію, яка була захищена від іконоборчої єресі і там прийняв хіротонію. Повернувся до своїх братів і сестер кримських готів, але скоро мусів відійти знову під нападом хозарів, войовничого на пів кочового тюркського народу, більшість яких були навернулися на юдаїзм. Ховався він від хозар в Амастиридії (це мабуть вид імені “Амастріс”, а сьогодні це мала пристань на турецькому березі Чорного Моря п. н. Амасра) впродовж 4-ох років. Можливо він і представляв свою паству на 7-му Вселенському Соборі, який відбувся в Нікеї в р. 787-му, який підтримав Ікони, помимо того, що боротьба проти них шаліла ще до р. 842-го, коли їх остаточно затвердила Цариця Федора. Скоро після цього почув Св. Іван про смерть хозарського кагана (володаря). Людина, яка не була б близькою з Чоловіколюбцем, Який бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини (як співаємо в Чині Хрещення), міг би висловити втіху з приводу смерті провідника народу, дії якого призвели до його втечі та вигнання з рідних сторін – а особливо народу, який не належав до його віросповідної спільноти. Замість того Святий сказав смиренно і пророчо: "Після сорок днів я стану на суд разом з ним перед Христом Спасителем". Він поставив себе не понад а разом з каганом хозар перед Престолом Господнім. І так повинні чинити всі ми – зо всіма і завжди. І дійсно Св. Іван Готський упокоївся в Бозі через 40 днів. Це відбулося по його поверненні до свого народу в р. 790 (за деякими даними). Тіло Святого забрали до монастиря в м. Партеніт (від грецького слова “Партенос”, що означає “Діва”) в Криму під горою Аю-Даґ, де колись проживав Святий в великому Храмі, якого був побудував у честь Святих Апостолів Петра й Павла, яких пам'ять святкуватимемо через три дні. [ Home ] [ Articles ] [ Prayer ] [ Saints ] [ Theophilus ] [ Q & A ] [About Us] [
|
||||||||||