 |
 |
||
Ukrainian Orthodoxy |
 |
Orthodoxie ukrainienne |
|
Icons of the Mother of God
Ікони Божої Матері
Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org |
 |
Боголюбівська Ікона Божої Матері “Божа Мати полюбила це місце …”
Цю чудотворну Ікону, яку вшановуємо разом з деякими пошанованими списками її на 1-го липня за григоріанським календарем (це – 18-го червня за .юліянським календарем), написали на прохання Князя Св. Андрія Боголюбського, внука улюбленого Великого Князя Київського Володимира Мономаха (по грецькому «мономахос» тобто «той хто бореться сам»; Володимир здобув це прізвище через свою матір, яка була дочкою Візантійського імператора Константина ІХ Мономаха). У р. 1155 Андрій переносився з Вишгорода в області Київській до земель Суздальських. Він віз з собою чудотворну Ікону Божої Матері, яку написав Св. Євангеліст Лука. Та в одному місці близько 7 кілометрів від міста Володимира на річці Клязьмі, коні яка тягнули віз з Іконою зупинилися і не можна було їх зрушити. Андрій попросив Владику Миколая, який супроводив його, відправити Молебень перед Іконою а тоді увійшов у свій намет та гаряче молився на самоті. Він тоді побачив видіння Божої Матері, яка тримала звиток у своїй руці. Вона попросила його побудувати церкву на цьому місті і повезти Ікону до м. Володимира (місто взяло свою назву від Князя Володимира Мономаха, Андрійкового дідуся). Андрій пообіцяв виконати це і Владичиця підняла свої руки до Неба отримати благословення від Її Сина, Який зразу проявився над Нею, поблагословив землю і тоді видіння зникло. Ікону, яку віз з собою князь Андрій, встановило в Соборі Успення в Володимирі і від того часу вона стало відомою, як «Володимирська Божа Мати», одна з найбільш відомих православних Ікон. Ця подія так зворушила Князя, що він доручив здібному іконописцеві написати Ікону Божої Матері, такою як він її бачив у видінні. Він також побудував Церкву на тому місці, де зупинилися були його коні, а потім навколо неї повстав монастир і місто, яке він назвав Боголюб («любитель Бога») тому що «Божа Мати полюбила це місце». Андрія не згадують приємно люди України бо ж у княжих міжусобицях поміж кузинами, які носили високе ім’я «князь» він зі своїм військом зруйнував матірне місто Київ в р. 1169 і це остаточно призвело до упадку Київської Русі і так до встановлення Московської імперії, яка декілька століть займала Україну. Такі дії на жаль не були надзвичайні для цих амбітних людей, бо ж влада для людей, яких природа послабилась і зіпнулась через гріхопадіння – наче б то найбільш привабливий наркотик. Однак Андрія згадуємо на церковному календарі тому що його вбили мешканці його міста Володимира (так як убили Св. Ігоря мешканці Київа), які потім розкаялись і стали вважати його за «Страстотерпця», тобто одним з княжих мучеників, смерть яких пригадує про наслідки міжусобиць. Переважно ці Страстотерпці спокійно приймали свою смерть навіть не піднімаючи зброї, щоб себе захистити. Таким чином вони наслідували Господа нашого Ісуса Христа, Який не дав Своїм Учням оборонити Його, коли Його несправедливо затримали, засудили. Мучили та розп’яли – і так Він здобув остаточну перемогу над смертю. Андрія теж стали називати «Боголюбським» за ти містом, якого він збудував під натхненням видіння Божої Матері. Нехай наш Владичиця Миру, Божа Мати, своїм заступством приспішить прихід тривалого спокою на землях Князів і по всьому світі. Амінь
|
Icon of the Most Holy Theotokos of Boholiubov “The Mother of God loves this place…” This miracle-working Icon, which is celebrated together with several venerated copies of it, on July 1 according to the Gregorian Calendar (corresponds to June 18 on the Julian Calendar) was written at the request of Kniaz’ St. Andrei Boholiubsky, the grandson of the beloved Great Kniaz of Kyiv Volodymyr Monomakh (Greek “monomachos” – “he who fights alone”; Volodymyr got this surname through his mother, a daughter of the Byzantine Emperor Constantine IX Monomachos). In 1155 Andrei was moving his residence north to the lands of Suzdal’ from Vyshhorod in the Kyiv oblast’. He was bringing along with him the miracle-working Icon of the Mother of God written by St. Luke the Evangelist. At a certain point, some seven kilometers from the city of Vladimir on the River Klyaz’ma, the horses drawing the wagon which carried the Icon stopped and could not be induced to move on. Andrei asked Bishop Nicholas who was accompanying him to offer a Moleben’ before the Icon and then went to his tent to be alone in prayer. He then saw a vision of the Mother of God holding a scroll in her hand. She asked him to to build a church upon the spot and to bring the Icon to Vladimir (the city was named after Kniaz’ Volodymyr Monomakh, his grandfather). Andrei promised to do so and the Lady raised her hands to Heaven for a blessing from Her Son, Who immediately appeared above Her, blessed the land, and then the vision disappeared. The Icon Andrei was bearing was indeed installed in the Cathedral of the Dormition in Vladimir and has come to be known as the Vladimir Icon of the Mother of God. Today it is one of the most familiar of Orthodox Icons. Andrei was so moved by this event that he commissioned a skilled iconographer to write an Icon of the Mother of God as he had seen her in his vision. He also built a Church on the spot where the horses had stopped and a monastery and then a town grew up around it. He called the place Boholiub (“lover of God”) saying “The Mother of God loves this place”. Andrei is not remembered fondly by the people of Ukraine, for in the internecine struggles between the cousins who bore the lofty title of Kniaz’ he and his forces sacked Kyiv, the Mother City, in 1169 and this ultimately led to the downfall of Kyiv Rus’ and the ultimate rise of the Moscow Empire which eventually occupied Ukraine for centuries. Such actions were alas not unusual for these ambitious men, for power to humans whose nature has been weakened and corrupted by sin seems to be the most seductive of drugs. Nonetheless Andrei also found a place on the Church calendar for he was murdered by the inhabitants of his city of Vladimir (as was the case with St. Ihor who was killed by the inhabitants of Kyiv), who then repented and came to view him as a “Passion-bearer” (“strastoterpets’”), one of the royal martyrs, whose deaths are seen as a reminder of the consequences of internecine strife. Most of these Passion-bearers peacefully accepted their death without raising a weapon to defend themselves, thereby imitating our Lord, Who did not let His followers defend Him when He was wrongfully arrested, condemned, tortured and crucified – and thus winning the ultimate victory over death. Andrei also came to be known as “Boholiubsky” after the town he built, inspired by the vision of the Mother of God. May our peaceful Lady, the Mother of God, by her intercessions hasten the coming of peace in the lands of the Kniazi and in all the world. Amen.
|
[ Home ] [ Articles ] [ Prayer ] [ Saints ] [ Theophilus ] [ Q & A ] [About Us] [ 
]
