ЗАЧАТТЯ ПРАВЕДНОЮ АННОЮ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Сьогодні розрішаються узи бездітности, бо вислухавши молитви Йоакима й Анни, Бог пообіцяв їм, що вони, понад всяке сподівання, породять Богодівицю, що через Неї Неописанний народився, як Людина.” (з Тропаря Свята, голос 4)
На 22-го грудня (відповідає 9-му грудня за юліянським календарем) ми святкуємо Празник Зачаття Праведною Анною Пресвятої Богородиці. Припадає він 9 місяців, менше одного дня, перед Святом її Народження (8/21 вересня).
Передання каже, що Анна була наймолодшою донечкою Cвященика Матфана зі священичого племени Левія, з Вифлеєму. Вона одружилася з Йоакимом (якого пам’ять святкуємо разом з її пам’яттю на 9/22 вересня), родом з Галилеї, із роду Пророка-Царя Давида.
Йоаким і Анна були бездітними дуже довго і витримували презирство від своїх одновірців, які вважали, що їхня бездітність це – кара за гріхи. Найбільше приниження прийшло тоді, коли Первосвященик в Єрусалимі відмовився прийняти жертву, яку приніс Йоаким, твердячи, що він був недостойний приносити її.
Обої старенькі праведники помолилися Богу, Який дав був Ісаака стареньким Аврааму й Сарі, і Він вислухав їхні молитви. Послав Він Архангела Гавриїла сповістити їм про те, що вони дійсно породять дитинку, Марію, через яку отримають благословення всі народи землі.
Ікона, якою часто представляють таїнство цього Свята, показує двох стареньких Угодників, які обіймаються з тією любов’ю та ніжністю, через які по Божій Ласці приходить ця прецінна Дитина, яка стає Дверима, через які Сам Бог, Друга Особа Пресвятої Тройці, входить у світ і навіки єднається з родом людським.
Православна Церква не вчить, що Марія зачалася без первородного гріха, як „непорочне зачаття”, тобто надприродно захищена заслугами її Сина. Ми не приймаємо поняття про те, що нащадки Адама й Єви вспадкували їхню вину, а тільки їхню смертність та ослаблену природу, як наслідки гріхопадіння. Марія також успадкувала цю смертність і мусіла змагатися зі спокусами. Ми віримо, що вона ніколи їм не піддалася і не вчинила жодний гріх. Якщо б не була вона вспадкувала ці наслідки гріхопадіння своім зачаттям, як людина, то вона була б відділена від решта людського роду і таким чином не могла була б передати людську природу своєму Синові. А якщо б Син Божий не був прийяв нашу людську природу, то й ми були б відділені від Нього. Тоді були б сумніви щодо нашого спасіння Ним. Св. Григорій Ниський писав: „Що Бог не прийняв, того Бог не спас.”
Це Свято – нагода для радості з приводу Божої вірності та любові, виявлених у дотриманні Ним обітниць Адамові й Єві, Авраамові й Сарі, Йоакимові й Анні – та й нам! Це також нагода святкувати Божий дар людської любові, через яку Він спасає і перетворює світ. Нехай же ми постійно зростаємо і розвиваємо цей дар у нас самих і навколо нас.
|
THE CONCEPTION BY THE RIGHTEOUS ANNA OF THE MOST HOLY THEOTOKOS
“Today the bonds of barrenness are broken, God has heard the prayers of Joachim and Anna. He has promised them beyond all their hopes to bear the Maiden of God, by whom the uncircumscribed One was born as mortal Man.” (from the Festal Troparion in Tone 4)
On December 22 (corresponds to December 9 according to the Julian Calendar) we celebrate the Feast of the Conception by the Righteous Anna of the Most Holy Theotokos. It comes 9 months, less a day, before the Feast of her Nativity (September 8/21).
Tradition says that Anna was the youngest daughter of the Priest Matthan, descended from the priestly tribe of Levi, of Bethlehem. She married Joachim (whose memory is celebrated together with hers on September 9/21), a native of Galilee and a descendant of the Prophet-King David.
Joachim and Anna were childless for a very long time and endured the disdain of their fellow believers who considered their childlessness to be a punishment for sins. The crowning humiliation came when the High Priest in Jerusalem would not accept a sacrifice Joachim brought, saying he was not worthy to offer it.
Both of these righteous old souls prayed to God, who gave Isaac to Abraham and Sarah in their old age, and their prayers were heard. He sent the Archangel Gabriel to tell them that they would indeed give birth to a child, Mary, through whom all the nations of the world would be blessed.
The Icon which often portrays the mystery of this Feast shows the two old Saints embracing each other with love and tenderness out of which, by God’s grace, comes this precious Child, who becomes the Doorway through whom God Himself, the Second Person of the Trinity, the Divine Son, enters the world and unites Himself forever with the human race.
The Orthodox Church does not teach that Mary was conceived without original sin as an Immaculate Conception, supernaturally protected by the merits of her Son. We do not hold that the descendents of Adam and Eve inherited their guilt, but only their mortality and weakened nature which were the consequences of the fall. Mary, too, inherited this mortality and was subject to temptation - without, we believe, giving way to it and committing sin. Had she not inherited these by her conception as a human being, she would have been removed from the rest of humanity, and consequently could not have bequeathed human nature to her Son. And if the Divine Son had not assumed our humanity, we would still be separate from Him. Our salvation would be in doubt. As St. Gregory of Nyssa wrote: “What God has not assumed, God has not saved”.
This Feast is an occasion for rejoicing at God’s faithfulness and love in keeping His promises to Adam and Eve, to Abraham and Sarah, to Joachim and Anna - and to us. It is also an occasion for celebrating the divine gift of human love through which He saves and transforms the world. May we ever grow and unfold this gift in us and around us. |
]