THE GLORIOUS BEAUTY OF THE CHURCH CALENDAR

СЛАВА І КРАСА ЦЕРКОВНОГО КАЛЕНДАРЯ

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

Мясопусна Неділя - про Страшний Суд

«Коли прийдеш, Боже, на землю зі славою…коли все затремтить.»

Минулої неділі ми втішалися Господнім чудовим відкриттям про те, що наш Отець Небесний такласкаво і з такою любов’ю очікує наверненням заблудлих і з великою радістю вітає їх у Своєму Царстві.

Сьогодні Господь подає нам іншу перспективу на любов Отцівську, яка на перший погляд може дати вражіння, що Він не зовсім люблячий а радше невблаганний і мстивий. Ми читаємо про це страшне остаточне розділення козлів від овець, тобто злих від праведних.

Та не потрібно надто довго застановлятись, щоб побачити, що цей суд дійсно солідно оснований на першенстві любові. Ми зауважимо, що ті, котрих посилає Він на «вічні муки», відлучені саме тому, що вони не відносилися з любов’ю до потребуючих, а також що Господь називає цих потребуючих Своїми братами і зараховує добро вчинене їм неначе воно було вчинене Йому Самому. Це дійсно подивогідна любов!

Ну а як щодо тих нещасних, які наче б то зрозуміли свою болючу помилку тільки тоді, коли їм так гостро звернено увагу про неї на цьому Страшному Суді? Хіба не простив би їм Милосердний Бог, коли вони очевидно не знали що вони чинили?

Саме тут важливо вияснити непорозуміння зі сторони багатьох людей відносно пекла. Багато хто відкидає з відразою поняття про Бога, Який може вимагати вічне покарання за вчинки, що відбулися в часі а не в вічності.

Архиєпископ Лазар (Пухало) пропонує таку поправку хибного поняття: «Вогонь, про якого йде мова при Страшному Суді представляє Божу любов, і нас учать про те, що це ясність Божої любові, яка зогріває та освітлює і приносить радість вірним, а злих пече і мучить.»

Тобто те пекло, яке відчувають ті, що себе віддалили від Бога тим, що не проявляли любов – це їхнє власне твориво. Це їхній відгук на ту саму Любов та Світло, яке дає благословенним радість та втіху.

Архієпископ Лазар пише: «Ті особи, які в цьому житті воліли ‘темряву радше ніж світло, тому що їхня діла – лукаві’ у житті будучого віку, після воскресіння, не знайдуть жодної такої темряви і не зможуть скритися від того Світла, якого ненавиділи за життя. І там, під сяйвом вічного світла Любові Божої, яку вони колись відкидали, але від неї зараз нікуди тікати, їхня совість немов невмирущий хробак мучитиме їх а пристрасті, яких любили і якими обкладали свої сучасне життя звиватимуться навколо них неначе змії.»

Коли ж ми бачимо Ікону Страшного Суду ми дійсно повинні тремтіти та усвідомлювати, що ми також знаходимося в небезпеці, що й ми розділятимемо їхню долю. Та це не буде з причини тієї, що Бог дійсно бажає цього для нас. Воно буде так тому, що ми самі це вибирали так постійно й послідовно, що воно стало тривалим, непохитним рішенням нашим.

Преподобний Антоній Єгипетський пише: «Бог – добрий і подає тільки благословення, а ніколи шкоду, і остається завжди тим чим Він є. Якщо ми залишаємось добрими через подібність до Нього, то ми єднаємось з Ним, але якщо ми стаємо злими, тому що втратили Богоподібність – ми віддалені від Нього.» Ось тут те віддалення спричинене нашою власною відмовою бути люблячими. Але ми можемо також почути цю вістку і перемінитися під натхненням та підкріпленням Святого Духа, Який постійно працює над нашим спасінням.

І тоді, як пише Св. Антоній: «Якщо ми молитвою і ділами співчутливої любові здобудемо звільнення від наших гріхів, то це не означає, що ми в чому не будь переконали Бога і нанесли переміну в Ньому, але радше те, що через наші діла і навернення до Бога, ми здобули вздоровлення від нашої злобності і повернулися в ряди тих, що втішаються Божою Добротою. Говорити, що Бог відвертається від грішників рівночасно з тим, щоб твердити, що сонце ховається від сліпих."

Отож готуймося до Посту здержанням від м’ясива починаючи з заходу сонця сьогодні. Це роблять наші православні брати й сестри по всьому світі; це ж бо М’ясопусна Неділя! Та понад усе намагаймось всіляким способом бути благословенням для інших, відображуючи цим самим чудову, відчайдушну, непохитну Любов Божу. Амінь.

Meatfare Sunday – About the Last Judgement

“When Thou comest, O God, upon the earth with glory, the whole world will tremble.”

Last Sunday we were much comforted by the our Lord’s wonderful revelation that our Heavenly Father so graciously and lovingly awaits the return of prodigals and welcomes them with great joy in His Kingdom.

Today our Lord gives us another perspective on the Father’s Love, which might initially make Him appear to be less than loving but rather implacable and vengeful. We read of that terrible division of the goats from the sheep, that is of the wicked from the just.

It does not take very much thought, however, to note that this judgement is in fact solidly based upon the supremacy of love. We will note that those who are sent away to “everlasting punishment” are so banished because they failed to be loving to those around them who were in need – and also that the Lord calls these needy ones His brethren and accounts the good that is done to them as being done to Himself. This is amazing love indeed!

Ah, but what about the poor folks who seem to have realized their grievous error only when it was so sternly pointed out to them at the Last Judgement. Surely a merciful God would forgive them since they apparently did not know what they were doing?

It is important at this point to clear up a misunderstanding about Hell. Many have been revolted at the thought of a God Who would exact eternal punishment for deeds that were done in time and not in eternity.

Archbishop Lazar (Puhalo) offers this corrective: “That fire which is spoken of at the Last Judgment represents the love of God, and we are taught that it is the radiance of God's love which both warms and radiates and gives joy to the faithful, and burns and torments the wicked.”

In other words the hell experienced by those who have estranged themselves from God by failing to be loving is one that they make themselves – it is their response to the very love and light that gives the blessed ones joy and gladness.

Archbishop Lazar writes: “Those persons who in this life preferred ‘darkness rather than light because their deeds were evil,’ will in the next life, after the resurrection, find no such darkness, but will not be able to hide from that light which they hated in this life. There, bathed in the everlasting light of God's love, which they rejected but cannot now escape, their conscience, which is like a never-dying worm, will torment them, and the passions they loved and heaped upon themselves in this life will be as serpents round about them.”

When we see the Icon of the Last Judgement we ought indeed to tremble and realize that we ourselves are in danger of living forever in those tormenting flames. But this would not be because God truly desires us to be there. It would be because we have chosen – so consistently as to make it a true choice on our part – to be there.

St. Anthony of Egypt wrote: “God is good, and He bestows only blessings, and never harm, but remains always the same. If we humans, however, remain good by means of resembling Him, we are united to Him, but if we become evil by losing our resemblance to God, we are separated from Him.” There is the separation – brought about by our own refusal to be loving. But we can heed this message and change, inspired and empowered by the Holy Spirit, Who continually works for our salvation.

Then, as St. Anthony says: “If through prayer and acts of compassionate love, we gain freedom from our sins, this does not mean that we have won God over and made Him change, but rather that by means of our actions and turning to God, we have been healed of our wickedness, and returned to the enjoyment of God's goodness. To say that God turns away from the sinful is like saying that sun hides itself from the blind."

Let us then prepare for the fast by avoiding meat from sundown today, together with all our Orthodox brethren throughout the world since this is Meatfare Sunday. But above all let us seek, by all means possible, to be a blessing to others, reflecting the wonderful, reckless, unshakeable love of God. Amen.