THE FEASTS OF THE THEOTOKOS

СВЯТА БОГОРОДИЦІ

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці

«У Тобі відновилися природа і час»

Календар нерухомих Свят, що йде за річним кружінням Землі навколо Сонця )рухомі Свята залежать від кружіння Місяця навколо Землі) кінчається 13-го вересня (це – 31-го серпня за юліанським календарем).

У цей день ми святкуємо Покладення Чесного Пояса Пресвятої Богородиці. Передання каже, що Марія сама виплела свій Пояс із волосся верблюжого а передала його Апостолу Томі після свого воскресіння, коли возносилася на Небеса після свого Успіння (святкуємо 28-го серпня – тобто 15-го серпня за григоріанським календарем). Цим може потішала його бо ж він запізнився на її Похорон. Пояс як і Риза її – ознаки її воскресіння бо ж інших Мощей немає, як мусіло б бути коли б вона залишила своє Тіло на землі, як буває з іншими Угодниками Божими, яких шанує Св. Церква.

Пояс переховували інші після мученичою смерти Св. Томи, а на останку поклали його у Церкві Влахернській у Константинополі, там же де появилася Божа Мати тримаючи свій омофор над народом Константинополя у 9-му столітті, як бачив Св. Андрій Христа Ради Юродивий і його ученик, Св. Єпіфаній (це ж і джерело Свята Покрови). Це перше Покладення Чесного Пояса відбулося в часі Імператор Аркадій (395-408).

Друге Покладення Чесного Пояса відбулося в Церкві в дільниці Халкопратійській в Константинополі після чудесного вздоровлення Зої, дружини імператора Лева Мудрого (886-911), коли положив його на неї тодішній Патріарх. Із вдячності вона оздобила Пояс золотими нитками і положили його назад у срібну посуду та закрили.

Свято Покладення Чесного Пояса встановили в 12-му столітті. А в столітті 14-му імператор Іван Катакузінос передав його Монастирі Ватопедському на Св. Горі Афон, де третя часть його далі зберігається, а ще третя в Монастирі в Трієрі в Німеччині, а остання в Грузії.

Належиться закінчувати Церковний рік – а цей кінець дає місце Року Новому – вшановуючи Ту, через яку відновилися природа і час, як співаємо в Тропарі цього Свята. Бо ж коли вона породила Ісуса, втілену Другу Особу Пресвятої Тройці, Бога Сина, то цим відносилася природа. Її ж поставлено понад тим нівеченням, якого нанесло гріхопадіння, бо ж злучилася тоді вона з Божественною Природою Месії.

Час також відновився бо ж від Боговтілення, коли Боже Слово зачалося в її утробі як вона згодилася з Божою Волею при Благовіщенню Архангела Гаврила, Земля увійшла у Восьмий День творіння, якому не буде кінця.

І так старий рік «зав’язала» Чесним своїм Поясом дорога наша Мати Марія і ми розпочали новий з проханням до Бога поблагословити і допомогти нам виявляти Його Волю в нашому щоденному житті доки перемогна здобута Ісусом на Хресті стане явною для всієї вселенної. Амінь..

The Placing of the Belt of the Most Holy Theotokos

"In Thee are nature and time renewed.”

The calendar of fixed (immobile) Feasts, determined by the annual passage of the Earth around the Sun (the mobile Feasts are determined by the passage of the Moon around the Earth), comes to an end on September 13 (which is August 31 according to the Julian Calendar).

On this day we celebrate the Feast of the Placing of the Belt of the Most Holy Theotokos. Tradition says that Mary wove the Belt herself out of camel hair and gave it to the Apostle Thomas after her resurrection as she was ascending to Heaven following her Falling Asleep (commemorated on August 28 - August 15 Gregorian Calendar), perhaps to comfort him for arriving too late to take part in her funeral. The Belt as well as the Robe of the Theotokos are evidences of her resurrection - there are no other Relics as would be the case had her Body remained upon the earth as is the case with our Holy Persons venerated by the Church.

The Belt was kept by various guardians after Thomas’ martyrdom and eventually was placed in the Church of Blachernae in Constantinople – the same one where the Mother of God appeared extending her Omophorion in protection of the people of Constantinople in the 9th century, as seen by St. Andrew the Fool-for-Christ and his disciple St. Epiphanius (which is the origin of the Feast-day of all Parishes called “Svyata Pokrova”). This, the first Placing of the Belt, occurred during the reign of Emperor Arcadius (395-408).

The second Placing of the Belt was in a Church of Constantinople’s Chalcoprateia district after a miraculous healing of Zoe, the wife of the Emperor Leo the Wise (886-911), when it was placed upon her by the Patriarch of the time. Out of gratitude she embroidered it with gold thread and it was palced back in its silver case and re-sealed.

The Feast-day of the Placing of the Belt was established in the 12th century. In the 14th century the Emperor John Katakouzinos gave it to the Vatopedi Monastery on Mount Athos, the Holy Mountain, where a third of it is still kept in its silver case, while another is in another monastery in Trier, Germany, and yet another is kept in Georgia.

It seems appropriate to end the Church year, which then gives place to the next one, by honouring the One through whom nature and time have been renewed, as we sing in the Troparion of the Feast. By her giving birth to Jesus, the incarnate Second Person of the Trinity, God the Son, nature has been renewed. It has been placed beyond the ravages of the Fall by being linked with the Divine Nature of the Messiah.

Time, too, was renewed – for from the moment of the beginning of the Incarnation at her Conception of the Divine Word upon her consent to God’s Will proclaimed by the Archangel Gabriel at the Annunciation, the Earth has entered into the cosmic Eighth Day of Creation which will have no end.

Thus the old year has been “wrapped up” by the Belt of our dear Mother, Mary, and we begin a new one, asking God to bless and help us to fulfill His will in our daily lives until the victory which has been won by Jesus upon the Cross becomes manifest to the whole universe. Amen.