Часом виглядає так, що мало-хто – а зокрема з молодих – зацікавлений Богом. Є байдужість до Церкви, а може й страх від того, що настане якщо надто втягнемось у неї. А може причина і в тому, що ми ображені на Того, Хто мусів би змінювати справи на краще, але Він чомусь не хоче цього робити.
Дехто уявляє собі Бога, Який так віддалений від усього, що людські страждання ані трошки Його не зворушують. А в той сам час, мучить їх вражіння про Його непослідовність, тобто, що Бог, Який такий віддалений від нас і нашого смутку та трагічної ситуації, все одно вимагає від нас послуху Його заповідям та погрожує нас покаранням і навіть вічним прокляттям якщо в цьому ми Йому відмовимо. Де ж тут милосердя? Чи, може, має Він насолоду від Того, що нас карає у той же час, коли ми до Нього кличемо о поміч? Що за страшна думка! А вона ж для декого занадто реальна!
Таке казати чи навіть запитувати – звучить майже, як богохульство. Але висловлювати свої почуття й побоювання, щоб можна їх провірити й побачити, чи є щось у них реальне – добра справа. І, дорогі брати й сестри, коли ми так робимо, і коли ми застановляємось над чудовим відкриттям у сьогоднішній Євангелії (Луки 7:11-16 – висвітлене в супроводжаючій релігійній картинці), то ми бачимо образ, який проганяє наш страх, і заміщає гнів та образу проти Нього – яких, може, ми не вповні усвідомляємо – надією та довіря’м.
Подія описана в Євангелії така ж чудова! Ісус повертає до життя єдиного сина вдови – її надію, її радість, одиноку її опору. Він був помер, а Ісус, Месія, його воскресив і повернув його скорбній його матері, перетворюючи похорони на свято життя та любові. Оце ж, показує Ісус Своїм чином, оце ж те, що творить Бог! Оце ж воля Божа! Оце ж дія Його.
Та могли б ми поставити запитання: чому ж тільки тим разом зробив Він таке? Відповідь така: Ісус це вчинив, щоб проявити безмежну співчутливість Бога, щоб ми могли мати надію та віру. Коли осмислимо цю справу, то може зрозуміємо, що Бог не міг би кожним разом так само встрявати а кожній трагічній події в житті Його людських дітей. Якщо б Він так робив, то це вже не був би впорядкований всесвіт, у якому є зрозумілі причини для наслідків, яких таким чином можна передбачати. Це був би всесвіт нестабільний. Ми не могли б нічого передбачати чи очікувати, бо Бог постійно встрявав би і змінював справи так драматично, що ми б ніколи не могли знати, як і куди що йде. Так як зараз є, хоч буває нам не раз прикро, а все ж таки маємо ми почуття, що справи якось ідуть за певним порядком, якого можна дещо передбачити. Є причини і є наслідки.
А з другої сторони цей акт відкриття, якого вчинив наш Господь, показує нам, які в Бога наміри для нас – як Він дивиться на наші терпіння. Як же радісно пізнати, що Він їх таки бачить! Що Йому не байдуже це! Своїми ділами Ісус запрошує нас вірити в те, що все остаточно вийде на добре. Він же діє в вічності, а не лише в цьому земному часі. Те ж саме відноситься і до нас! Ми також живемо і в часі і просторі - і в вічності, хоч ми переважно не свідомі того.
Євангелія представляє нам Бога часу й простору і вічності, пізнати Якого – безмежно вартісно. Якщо ми Його іґноруємо, то ми пропускаємо щось дуже важливе – щось критично важливо для нашого життя та щастя. Покінчімо з цим. Звернімось до Бога з любов’ю та надією – з готовністю служити як Його знаряддя в наближенню Царства любові та миру, для якого Він нас створив! |
It seems sometimes that in our days there are few - particularly among the young - who are interested in God. There is an indifference to the Church, perhaps even a fear about what might happen if one got too involved. In fact we may even find, at the bottom of the matter, resentment against One Who ought to be able to change things for the better, but Who does not seem to want to.
Some people have a picture of God as Someone Who is so far removed from everything that He can not be touched by human suffering. But, at the same time they are tormented by this inconsistency: God Who is so far removed from us and our sadness and tragedy, still insists on us following His commandments, threatening us with punishment and even eternal damnation if we do not. Where is there mercy in this? Is it possible that He gets some sort of pleasure out of punishing us, even as we cry out for help? What a horrible thought! Yet it is very real for some people!
Saying and asking things like that seems very close to blasphemy. But it is good to express what we feel and what we fear so that we can examine it and see if there is anything to it. And, dear brothers and sisters, when we do, and when we consider the wonderful revelation in today’s Gospel (Luke 7:11-16 – illustrated in the accompanying religious painting) we get a picture which dispels our fear of God, and replaces the anger and resentment towards Him - of which we may not even be conscious – with hope and trust.
The event described in the Gospel is so marvelous! Jesus returns to life the only son of a widow - her hope, her joy, her only support. He had died and Jesus, the Messiah, raised and restored him to his mother, changing the funeral into a celebration of life and love. This, Jesus proclaims by His action - this is what God brings about! This is what God’s will is! This is what God does.
But, we may demand, why did He only do it that one time? The answer is that Jesus did it to show us the infinite compassion of God, so that we would be able to find hope and faith. When we think about it, we may realize that God can not intervene in this same way in each tragic event in the life of His human children. If He did, this would not be an orderly universe, where causes produce foreseeable effects. It would be an unstable universe. We would not be able to predict or foresee anything, because God would always be intervening and changing things so dramatically that we could not be sure how anything would go. As it is, hard as it seems for us at times, we can at least have a sense of things proceeding in an orderly, somewhat predictable way. There are causes and there are effects.
On the other hand, this revelatory act by our Lord shows us what God’s intentions truly are towards us - how He regards our suffering. We find, to our joy, that He is not blind to it. It matters to Him! By His actions, Jesus invites us to believe that ultimately everything will be put right! After all, He is working with eternity, and not only this earthly time-frame. And so are we! We live in both time and space - and in eternity as well, even though we are not very aware of it.
This Gospel shows us a God of space and time and eternity Who is infinitely worth knowing. If we ignore Him, we are missing out on something very important - something crucial to our life and happiness. Let’s put an end to that. Let’s turn towards God with love and hope - and the willingness to be His instruments in bringing about the Kingdom of love and peace, for which He has created us ! |
]