Святитель Миколай, Архиєпископ Мир Ликійськйх, Чудотворець
St. Nicholas the Wonderworker, Archbishop of Myra in Lycia
Fr. Ihor Kutash - о. Ігор Куташ |
 |
“"Набув ти величністю покорою, багатство убогістю" (Уривок Тропаря Св. Миколаю).
На 19-го грудня за григоріянським календарем (це 6-го грудня за юліянським) ми святкуємо пам’ять одного з саме найпопулярніших поміж Святими – якого представників ми так часто бачимо в цей перед-Різдв’яний час у виді «Санта Клозів». Це – Св. Миколай, якого ім’я означає «перемога народу». Олександер Роман, мій співробітник на цьому вебсайті про Православ’я з точки зору українця, написав дуже гарну статтю (англійською мовою) про нього: ось тут. Та мені також належиться зробити вклад у прославленні Св. Миколая, бо ж цей Святий має особливе значіння для моєї родини, як поясню нижче.
Славний шотландський проповідник Артур Джон Ґосип (1873-1954) написав: “Хто ж це найбільше допоміг тобі? Чи не ті, що вірили в твій потенціял? Можливо, що вже не багато таких залишилося. Можливо, що сяйво сподівання вже погасло, навіть у найбільш дружніх та довірливих очах – і сам ти вже стратив надію. Але таки ще зостався Хтось, Якого віра в тебе ніколи не захиталася. Як же чудово, що ця Особа – Ісус Христос!... Христос каже, що в Бога була чудова мрія, коли Він тебе створив; коли Він тебе складав, Він передбачав пишну істоту,- і Я можу виконати все те, щоб ти таки став тим, чим ти мусів би бути по Його волі ” [The Galilean Accent («Галилейський Акцент»), 1926].
Cв. Миколай Чудотворець – перший та історичний «Санта Клоз» (чи й «Дід Мороз») і є тією пишною особою, яка справді стала тим, чим Христос бачив, що вона мусіла б бути. Оточений легендами від самого свого народження, Миколай, кажуть, встав і прямо стояв у Хрестильниці три години у честь Пресвятої Тройці, та й відмовлявся від маминого молока в середи та п’ятниці до того, коли вона з батьком відмовили вечірні молитви!
Поміж народженням та впокоєнням Миколая була величезна кількість прикладів його щедрости, його відваги та його любові до Бога, які рясно проявлялися ділами любові та милосердя до ближніх. Його глибока відданість Господеві наклоняла його до чернечого життя, та Господь направив його таки повернутися у світ, де він служитиме Йому саме найкраще. Його висвятили на Єпископа через чудесну ознаку, після того, як Ангельський Посланець сказав тому Єрархові, що шукав наступника новоспочилого Архиєпископа Мир Ликійських, що та особа, котра перша ввійде в Храм на недільне Богослужіння має бути Богом призначеним кандидатом. Цією людиною був Миколай.
Св. Миколай врятував багатьох людей від голоду та від гріхів спонуканих убогістю, коли людина, для того, щоб вижити, чинить діла, про яких інакше б і не гадала. Виконував він це щедрими дарами, яких він завжди давав анонімно - але люди переважно довідувались про те, хто саме був їхнім доброчинцем. (Його «Санта Клоз» - слово походить від голяндського «Сінтерклаас» - як раз і є проявом цієї щедрости). Він також рятував невинно засуджених. Одного разу він прямо власною рукою затримав меча, що спускався на голову засудженого, якого доля була визначена підкупом. Також врятував Миколай багатьох від утоплення в його подорожах по морю – перед і після його переселення з цього світу до Вічного Царства.
Св. Миколай також відомий за дивну подію, що мала місце на Першому Вселенському Соборі в м. Нікеї в 325-му р. (цей же Собор дав нам перші сім артикулів Нікео-Царгородського Символа Віри). Святитель там буквально вдарив по лиці Арія, який заперечував Божество Христа. За це його позбавили сану і поставили під вартою. А тоді деякі Отці Собору побачили видіння, в якому наш Господь та Його Мати віддавали Св. Миколаю символи його служіння (як показано на найбільш відомих Іконах Святого). Тоді зрозуміли, що дія Миколая був вчинком пророчим. Йому повернули сан, а вчення Арія відкинули.
Мощі Св. Миколая до нині спочивають у південно-західньому італійському місті Барі, куди їх перевезли в 1087-му р., щоб захистити їх від турецьких Сельджуків наїзників - мусульманів. (Подаємо знімку його гробу на нашому сайті). і Цікаво, що місто Мири, в якому він народився, виростав і служив, недавно стало клопотатися про повернення його Мощей, які продовжують видавати цілующе Миро, яке збирають і роздають вірним щороку. Сьогодні місто це називається Демре, турецька форма оригіналу, яка в 2005 р. замістила назву Кале, що по-турецькому означає «замок», яку турки були дали йому раніше – і яке далі вживають до певної міри. Демре знаходиься у провінції Анталії у переважно – хоч номінально – мусульманській (але також секулярній) Туреччині.
Св. Миколай і після свого упокоєння творить безліч чудес. Мій дідусь по мамі, Філип Куташ, емігрував з України в Канаду перед самим початком першої світової війни, залишивши мою маму та тету під опікою своєї дружини, їхньої мами, а нашої чудової та відважної бабусі, Параски,у рідному селі Банилові (тоді це ще була Австрійська Імперія) у сьогоднішньому Вижницькому районі в Чернівецькій області. Вони знову з’єдналися в Альберті в 1924 р. Та перед цією довгожданою подією, моя мама Анна, захворіла на майже смертельну арячку (модливо тиф). Підчас недуги вона побачила видіння, в якому Св. Миколай вийшов з Ікони (яка майже конечна в домах православних) і поблагословив її. Вона після цього видужала і потім стала матір’ю чотирьох дітей, між якими я – третій. Досить можливим є, що без помочі Святого не було б нас.
Коли Анна Куташ упокоїлась у Господі у віці 45 літ, поблагословивши своїх дітей, як їхня побожна й любляча мати, то це було шість днів після Свята цього чудового Божого Угодника. Приклад її життя спонукав нашого повдовілого тата, Юрія Куташа, глибоко посвятитися Господеві і це дало йому силу бути відмінним батьком на половину осиротілої сім’ї, і залишити нам спадок віри, чесности та гумору, які подають натхнення зростаючій кількості його нащадків. Господь продовжує мріяти чудовими мріями!
Молитвами Твого Угодника Святого, Миколая, Господи, наповни нас любов’ю, щедрістю та відвагою творити Твої діла і таким чином ставати всім тим, чим Ти вимріяв, щоб ми були. Амінь.
“Your humility exalted you; your poverty enriched you” (From the Troparion to St. Nicholas).
On December 19 on the Gregorian Calendar (which is December 6 on the Julian) we celebrate the memory of one of the most popular of Saints – whose representatives we so often see in this Advent season in the form of “Santa Claus”. It is St. Nicholas whose name means “the victory of the people”. Alex Roman, a fellow-contributor to this website on Orthodoxy from a Ukrainian perspective, has written a lovely piece on him: click here. I, too, am moved to contribute to the praise of St. Nicholas, since this Saint has a particular meaning for my family, as I shall explain.
The great Scottish preacher Arthur John Gossip (1873-1954) wrote: “Who is it that has helped you most? Has it not been those who believed in you? Perhaps there may be few such left. The light of expectation may have died out of the most friendly and hopeful eyes; and you yourself may have lost heart. Ah! but there is still One whose faith in you has never wavered. And how wonderful it is that that One should be Jesus Christ!... It was a wonderful dream God dreamed, Christ says, when He created you; it was a stately being that was in His mind when you were fashioned; and I can make you all He meant that you should be” (The Galilean Accent, 1926).
St. Nicholas the Wonderworker, the original, and historical, Santa Claus, is certainly such a stately being, who has truly become what Christ saw he should be! Surrounded by legends from his very birth, Nicholas is said to have stood upright in the baptismal font for three hours in honour of the Blessed Trinity, and to have refused his mother’s milk on Wednesdays and Fridays, until she and his father had done their evening prayers!
In between Nicholas’ birth and his repose, there were a huge number of examples of his generosity, his courage and his love of God, profusely manifested by acts of love and kindness to his fellow creatures. His profound devotion to the Lord led him to seek to be a monk, but the Lord directed him to return to the world, where he would serve Him best. Nicholas was made a Bishop through a miraculous sign, when an Angelic Messenger told a Hierarch seeking a replacement for the previous Archbishop of Myra, who had reposed, that the first person who came to Church for Sunday services would be the man. It was Nicholas.
St. Nicholas saved many people from hunger - and the sins brought about by poverty in which people, in order to survive, do things they would not otherwise contemplate, through generous gifts which he always gave secretly – but people often found out who their benefactor had been. (His “Santa Claus” – derived from the Dutch “Sinterklaas” – figure is a manifestation of this generosity). He also rescued those wrongfully accused, on one occasion literally grasping the sword that was about to descend on the condemned, whose fate had been decided by bribery. Many are the folk Nicholas saved from drowning on his voyages upon the sea – before and after his departure from this world to the Eternal Kingdom.
St. Nicholas is also known for an unusual incident, which took place at the First Ecumenical Council in 325 (which gave us the first seven articles of the Nicene-Constantinopolitan Creed). There, he literally struck Arius, who denied the Divinity of Christ. He was deprived of his office for this, and placed under guard. And then several fathers of the Council saw a vision in which our Lord and His Mother restored the symbols of Nicholas’ ministry to him (shown in the most well-known Icons of the Saint). Nicholas’ action was then understood to have been prophetic. He was restored and Arius’ teaching was defeated.
St. Nicholas’ relics repose to this day in the southern Italian city of Bari, whence they were taken in 1087 to save them from Seljuk Turkish (Muslim) invaders. (We are publishing a picture of his tomb on our website). It is curious that the town of Myra in which he was born, raised and exercised his pastorship, has recently begun to petition for the return of his Relics, which continue to produce a healing Myrrh that is collected and distributed to the faithful each year! The town today is called Demre, a Turkish form of the original, which, in 2005, replaced the name Kale, meaning “castle” in Turkish, given to it earlier by the Turks - and still in some use. Demre is in the province of Antalya, in primarily - nominally - Muslim (but also secular) Turkey.
After his repose, St. Nicholas continues to work countless miracles. My maternal grandfather, Philip Kutash, emigrated from Ukraine to Canada just before the first world war, leaving his wife, their mother and our splendid and courageous grandmother, Paraska, in charge of my mother and aunt in the home village of Banyliv (at the time in the Austrian Empire) in what is today the Vyzhnytsia district of the Chernivtsi oblast’ (province). They were re-united in Alberta in 1924. Before this long-awaited reunion, while still in Banyliv, my mother, Annie, fell deathly ill of a fever (possibly typhoid). During her illness she had a vision in which St. Nicholas came out of his Icon (which is almost mandatory in Orthodox homes) and blessed her. She got well and went on to become the mother of four – of which I am third. It is quite possible that, without the Saint’s help, we would not be.
When Annie Kutash fell asleep in the Lord at 45, having blessed her children with a pious and loving mother, it was six days after the Feast of this marvelous Saint. Our bereaved father, George Kutash, was moved by her life’s example to a profound commitment to the Lord, which enabled him to excel as a single parent and leave a legacy of faith, honesty, kindness and good humour, which continue to inspire his quickly growing number of descendants. The Lord continues to dream wonderful dreams!
Through the prayers of Your Holy One, St. Nicholas, Lord, continue to fill us with love, generosity and courage to do your works and so become all that You dreamed us to be. Amen.
