«Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.» (Івана 15:5)
На 7-го березня за григоріанським календарем (це 23-го лютого за юліанським) ми святкуємо пам'ять Св. Полікарпа, учня Апостола Івана, якого ім’я означає «багато фрукту». Воно ж нагадує нам про навчання нашого Господа щодо способу життя, якого ми мали проводити згідно з нашим покликанням бути звершеними, як звершений наш Отець Небесний (Матвія 5:48). Він же нам сказав: «Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Івана 15:5).
Св. Полікарп народився між рр. 69 і 81 і жив та служив у місті Смирна (сьогодні це Ізмір у Туреччині). Він дожив до глибокої старости. Впродовж свого довгого життя він навернувся до Христа через проповідь Апостолів і був учнем Ап. Івана. Він листувався з Св. Ігнатієм Антіохійським, який написав Послання йому. Св. Іриней Ліонський був його учнем. Досі збереглося його Послання до Филип’ян.
Після довгого життя служіння Господові, в якому він служив як Єпископ у Смирні, його арештували підчас гоніння Християн, якого наказав виконати Римський Імператор Марк Аврелій. Святий старець звелів дати воякам їсти та пити і попросив годину на Молитву. Він молився дві години і воякам стало сумно забирати такого доброго старика.
Полікарпа привели перед величезним натовпом народу і наказали: «Клянись фортуною кесаря, покайся і скажи ‘Безбожників геть’». (Один закид проти Християн обвинувачував їх у безбожництві тому, що вони не поклонялися божкам римлян та греків). Полікарп махнув рукою у напрямок натовпу і сказав «Безбожників геть». Коли проконсул сказав йому хулити проти Христа, то Угодник відповів цими незабутніми словами, які лунають через віки: «Я служу Христові вісімдесят шість літ і Він у нічому мене не скривдив; як же можу я ганити мого Царя, що мене спас?"
А на останній наказ проконсула, щоб він зрікся Христа і визнав римських богів старець рішуче відповів: «Я не можу замінити краще гіршим». Тоді дали наказ спалити його живцем, прицвяхованим до кілка. Св. Полікарп сказав, що Бог дасть йому силу перенести вогонь, отож вони можуть прости зв’язати його шнурком. Коли запалили вогонь то він його не рухав а тільки горів навколо його. Тоді наказали пробити його списом а його кров погасила вогонь. Тоді тіло його кремували. Св. Миколай Веліміровіч пише, що мучеництво Полікарпа було на Велику Суботу 167 р.
Йому ж посвячувалась Друга Субота Великого Посту до 1368, коли її посвятили Св. Григорію Паламі, як друге Торжество Православ’я з огляду на навчання Св. Григорія, що це можливе та, більш того, нормально, щоб Християни мали особистий досвід Божих Ласк через Його енергії, бо ж Господь справді любить Своїх дітей і бажає бути знаний ними.
Життя Св. Полікарпа також дає глибокий приклад любові, яку Християни мали б проявляти, як єдність у різноманітності. Він пов'язаний з святкуванням Пасхи. Св. Полікарп був «Квартодесіманець». Тобто він, як більшість Християн Римської Азії, святкував Свято Воскресіння Господнього на 14-ий день єврейського місяця Нісана. Тобто Пасха часто могла впадати на будний день. Інші Християни святкували в Неділю, яка швидко замінила Суботу, як Святий День у тижні, тому що Господь воскрес на цей день. Коли Полікарп провідав Єпископа Римського Анікіта близько 155 р. то ці Угодники не могли згодитися у цій справі і вирішили «погодитися не погоджуватись». Св. Анікіт навіть дав Полікарпові відсвяткувати Пасху в його Храмі за цією традицією.
Святі – не лише історичні постаті з давнини. Вони далі живуть і служать Господові на віки. Ось свідчення про дальше служення Св. Полікарпа в події, яка недавно відбулася, і подана на Інтернеті: «Коли вогні шаліли в Каліфорнії ми попросили заступництво Св. Полікарпа, як переможця вогню, щоб допоміг і захищав пожежних та інших, і щоб привів до швидкого кінця пожеж. І ми просили багатьох інших це ж саме чинити. У той же день, коли ми це попросили, дощ і сніг і холодні, вогкі вітри прибули в південну Каліфорнію, і допомогли притримати вогні. Дякуймо Богові, що радується в прославленні Своїх Святих». (http://www.comeandseeicons.com/p/pha19.htm). Амінь. |
“I am the vine, you are the branches. He who abides in Me, and I in him, bears much fruit; for without Me you can do nothing” (John 15:5)
On March 7 on the Gregorian Calendar (which is February 23 on the Julian) we celebrate the memory of St. Polycarp, a disciple of the Apostle John, whose name means “much fruit”. It reminds us of our Lord’s teaching regarding the way in which we may live according to our vocation to be perfect as our Heavenly Father is perfect (Matthew 5:48). He told us: “I am the vine, you are the branches. He who abides in Me, and I in him, bears much fruit; for without Me you can do nothing” (John 15:5).
St. Polycarp was born between 69 and 81 A.D. and lived and ministered in the city of Smyrna (modern-day Izmir in Turkey). He lived to be a very old man. During his long life he had been converted to Christ by the Apostles and been a disciple of John. He carried on a correspondence with St. Ignatius of Antioch, who addressed an Epistle to him. St. Irenaeus of Lyons was his disciple. His Letter to the Philippians has survived to this day.
After a long life of service to the Lord in which he had served as a bishop in Smyrna, he was arrested during a persecution of Christians commanded by the Roman Emperor Marcus Aurelius. The saintly old man asked that the soldiers be given food and drink and asked for an hour to pray. He prayed for two hours and the soldiers were sad to have come to take away such a good man.
Polycarp was brought before a huge crowd in an arena and ordered to “Swear by the fortune of Caesar; repent, and say, 'Away with the atheists.’” (One of the charges brought against Christians was that they were atheists because they would not worship the gods of the Romans and Greeks). Polycarp waved his hand in the direction of the crowd and said: “Away with the atheists”. When the proconsul asked him to blaspheme against Christ, the Saint responded with these memorable words which ring down the centuries: "I have been serving Christ for eighty-six years, and He has wronged me in nothing; how can I blaspheme my King Who has saved me?"
To the proconsul’s final order that he deny Christ and acknowledge the gods of Rome, the old man firmly replied: “I can not exchange the better for the worse”. The order was then given to burn him alive nailed to a stake. St. Polycarp said that God would give him the strength to endure the flames so they could simply tie him with rope. When the fire was lit it would not touch him but burned all around him. The order came to pierce him with a lance. His blood extinguished the flames. His body was then burned. St. Nikolai Velimirovic writes that Polycarp’s martyrdom was on Holy Saturday in 167.
The Second Sunday of the Great Fast was dedicated to him until 1368 when it was dedicated to St. Gregory Palamas as a second Triumph of Orthodoxy in view of the victory of St. Gregory’s teaching that it is possible – and normal – for Christians to experience the Graces of the Lord directly by His Energies for the Lord truly loves His people and desires to be known by them.
The life of St. Polycarp also offers a profound example of the love Christians are called to manifest as a unity in diversity. It deals with the celebration of Pascha. St. Polycarp was a Quartodeciman. That is he, like most Christians of Roman Asia, celebrated the Lord’s Resurrection on the 14th day of the Hebrew month of Nisan. This meant that Pascha would often fall on a week-day. The other Christians would celebrate it on a Sunday, which very early came to replace Saturday as the Holy Day of the week since the Lord had risen on a Sunday. When Polycarp visited the Bishop of Rome Anicetus about 155 the two Saints could not agree on this matter and decided that they would agree to disagree. St. Anicetus even let Polycarp celebrate Pascha in his own Church according to his tradition.
The Saints are not merely historical figures of antiquity. They continue to live and serve in the Lord forever. Here is a recent testimony to the ongoing ministry of St. Polycarp recorded on the internet: “As the fires were raging in California, we asked for St. Polycarp's intercession as a conqueror of fire to aid and protect the firefighters and others; and to bring a swift end to the conflagrations. And we asked for many others to do the same. On the same day we made that request; rain and snow and cool, damp breezes came to southern California to help contain the fires. Let us give thanks to God, who delights to glorify his Saints”. (http://www.comeandseeicons.com/p/pha19.htm). Amen.
|
]