„І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!” (Марка 12:6)
На 3-го червня за григоріянським календарем (це 21-го травня за юліянським) ми святкуємо пам’ять Муромських Чудотворців, Св. Князя Ярослава і його синів, Михаїла й Теодора. Їх, певно, саме в цей день поминають тому, що це також Свято Рівноапостольних, Св. Царя Константина та Матері його, Св. Єлени. А Св. Ярослава, правнука Св. Володимира Великого, внука Св. Ярослава Мудрого (якого в скандинавських сагах знають під іменем „Ярісліф Кульгавий”), сина Святослава (усі повищі були Великими Князями Київськими), охрестили Константином, отож він у цей день святкував свого Небесного Покровителя.
Згідно з розповіддю про цих Муромських Чудотворців на сайті: Храм Всіх Українських Святих, Княжа Рада, що відбулася в м. Любечі в Чернігівській області в 1097 р., назначила Князя Ярослава Святославича володіти над землею Муромською (сьогодні це частина Російської Федерації). Мешканці її були фінські племена: Мурома (від чого походить ім’я цієї сторони), Меря та Мордва. Муром раніше належав до земель, якими володів Князь Чернігівський (старинне місто в Україні).
Народ муромський складався з переконаних язичників, які аж ніяк не бажали підкорятися Християнському Князеві. Згідно з повищою розповіддю Св. Князь Ярослав вирішив примирити своїх упертих підвладних жестом, який нагадує жест Господаря у Притчі Господа Ісуса Христа про Винарів та Виноградника (Марка 12:1-12). Представники населення були прийшли перестерегти Князя, щоб він забрався бо помре. А Князь відповів: „Я прибув до вас у любові, з відкритим серцем. Я – ваш Князь і бажаю вам тільки добра”. І тоді додав, що він на наступний день пошле до них свого молодшого сина без зброї, як знак його доброї волі до них.
І батьки й сини провели ту ніч у Молитві. А рано вранці, як лиш сходило сонце, Князевич Михась, якому було12 чи 13 літ віку, вирушив пішки в місто Муром. Його обличчя сяяло вірою та чистотою юного серця. Народ муромський був глибоко зворушений таким видовищем і вже схилялися прийняти його та його батька, їхнього Князя. Та поміж них знайшовся хтось з кам’яним серцем. Його стріла полетіла і прошила тіло Святого Юнака. Княжий двір і міщани разом ахнули з жаху! Вони внесли тіло Св. Князевича в місто і прийняли його батька також.
Та у язичників все одно осталося велике небажання підкорятися Князеві і тому новому житті, якого він їм приносив. Перед Князем Ярославом незабаром з’явився цілий натовп войовничих – і озброєних - муромців. Св Ярослав таки вирішив зустріти їх з Молитвою та прецінною старовинною Іконою Божої Матері, що приніс був з собою з Чернігова. (Список цієї чудотворної Ікони зроблений в 18-му віці ми й подаємо на нашій веб-сторінці). І сталося диво! Язичники впали на коліна перед Іконою і попросили Хрещення. Це Хрещення муромців Св. Ярославом відбулося наче копією Хрещення народу Києва 988 р. його прадідом Св. Володимиром Великим.
Згідно з повищою Притчею, за переказом Св. Матвія (21:33-42) Господь Ісус запитав Своїх слухачів про те, як, на їх думку, відгукнеться Господар Виноградника, Якому винарі відмовилися віддати плоди Його Виноградника та ще й побили та повбивали Його Слугів та Сина. Слухачі відповіли: „Злочинців погубить жорстоко, Виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати Йому своєчасно.” Владика Василій (Осборн), Єпископ Сергіївський, у проповіді на цю Притчу, яку виголосив в Оксфорді 2001 р., через 10 днів перед нападом на світовий торговий центр у Ню Йорку, зауважує, що це ті слухачі, які внесли гнів, насилля та смерть у закінчення Притчі – і цим самим накликали такий же осуд на себе,
Отець Небесний, Якого об’являє світові Господь Ісус Христос, не так судить грішників. Він їх шукає. Він їм прощає та їх примирює з Собою, коли вони каються – і відкриває їм покання двері (а вони, звичайно, мусять самі добровільно увійти ними до Нього). Ярослав, якого часто називають Константином, і його синим, Михаїл та Теодор, своім життям виявили любов Отця Небесного, так як вони були її відчули та прийняли в Ісусі Христі.
Св. Ярослав (Константин) Муромський упокоївся в Бозі в 1129 р., після доволі довгого володіння - 32 літ. Його Нетлінним Мощам, разом з Мощами його Синів, поклоняються до нині в Храмі Благовіщення, навколо якого знаходиться й Монастир у м. Муромі. Їх прославили в хорі Святих в р. 1547, після того, як через них сталося багато чуд – які продовжаються й до нині.
|
“Therefore still having one son, his beloved, he also sent him to them last, saying, ‘They will respect my son.’” (Mark 12:6)
On June 3 on the Gregorian Calendar (which is May 21 on the Julian) we commemorate the Wonderworkers of Murom, the Holy Knyaz’ Yaroslav and his sons, Michael and Theodore. They are, most likely, commemorated on this day because it is also the Feastday of the Equals-to-the-Apostles, the Holy Emperor Constantine and his mother, St. Helena. St. Yaroslav, great-grandson of St. Volodymyr the Great, grandson of St. Yaroslav the Wise (known in Norse sagas as “Jarisleif the Lame”), son of Svyatoslav (all of the above held the dignified title of “Great Knyaz’ of Kyiv”), was baptized Constantine and therefore commemorated his Patron Saint on this day.
According to an article on these Wonderworkers of Murom (in Ukrainian): Храм Всіх Українських Святих, the Council of the Knyazi held in the town of Lyubech, in the Chernihiv oblast’, in 1097, designated Knyaz’ Yaroslav Svyatoslavych (i.e. son of Svyatoslav) to reign over Murom (today part of the Russian Federation). Its inhabitants were the Finnish tribes: Muroma (which gave the land its name), Merya and Mordva. Murom had earlier belonged to the lands ruled by the Knyaz’ of Chernihiv (an ancient city in Ukraine).
The folk of Murom were determined pagans who were most unwilling to obey a Christian Knyaz’. According to the above article, Knyaz’ St. Yaroslav determined to win over his reluctant subjects by a gesture reminiscent of the one described by Jesus in the Parable of the Tenants and the Vineyard (Mark 12:1-12). Representatives of the Murom populace had come to warn the Knyaz’ to depart their land or die. The Saint responded: “I have come to you in love, with an open heart. I am your Knyaz’ and wish you nothing but goodness.” He then told them that the next day he would send his younger son out to them, unarmed, as a sign of his benevolent intent towards them.
The night was spent in prayer by both parents and sons. And the next day at dawn as the sun was just rising, Prince Michael, 12 or 13 years of age, walked out towards the city, his face shining with faith and the purity of a youthful heart. The people of Murom were truly moved by this sight and were becoming willing to receive and accept him and his father, their Knyaz’. But among them was one inhabitant whose heart was made of stone. His arrow flew forth and pierced the Holy Youth. The royal retinue and the city folk cried out together in horror. They brought the body of the Prince into the city and received his father as well.
Nonetheless there was still great reluctance on the part of the pagans to surrender to the Knyaz’ and the new way of life he was bringing. So it was not long before he found himself facing a crowd of militant – and armed - Murom folk. But St. Yaroslav decided to greet them with prayer and the precious ancient Icon of the Mother of God he had brought with him from Chernihiv. (A copy of this miraculous Icon made in the 18th century is reproduced on our website.) Then an amazing thing happened! The militants fell on their knees before the Icon and asked for Baptism. The Baptism of the people of Murom by St. Yaroslav was like a replay of the Baptism of the people of Kyiv in 988 by his great-grandfather, St. Volodymyr the Great.
According to the above Parable, as related by St. Matthew (21:33-42), the Lord Jesus asked His listeners what the Owner of the Vineyard would do with the tenants who had refused to give Him the fruits of His Vineyard and even killed His servants and His Son. They responded: “He will destroy those wicked men miserably, and lease His vineyard to other vinedressers who will render to him the fruits in their seasons.” Bishop Basil (Osborne) of Sergievo, preaching on this Parable in Oxford in 2001, 10 days prior to the attack on the World Trade Center in New York, noted that it was these listeners who introduced anger, violence and death into the conclusion of the Parable – in effect, proclaiming such a judgment upon themselves.
The Father, Whom Jesus reveals to the world, does not so judge sinners. He seeks them and forgives and reconciles them to Himself – and opens the doors of repentance to them (and they, of course, must freely choose whether or not they will come to Him by them). St. Yaroslav – who is often called St. Constantine – and his sons, Sts. Michael and Theodore, by their lives, manifested the love of the Father as they had experienced and received it in Jesus Christ.
St. Yaroslav (Constantine) of Murom reposed in the Lord in 1129, after a relatively long reign of 32 years. His incorrupt Relics, together with those of his sons, are venerated to this day in the Church of the Annunciation which is part of a Monastery in Murom. They were canonized in 1547, having worked many miracles which continue to this day.
|
]