15-та Неділя по П’ятидесятниці:  Навернімося до Любові!

Fifteenth Sunday after Pentecost:

Convert to Love!

Fr. Ihor Kutash - о. Ігор Куташ
kutash@unicorne.org

«[К]отра заповідь найбільша в Законі?» Таке питання поставили Ісусові в сьогоднішній Євангелії (Матвія 22:35-46). Господь відразу відповів, що це – любити. Любити Бога і свого ближнього. У цьому й любов до ближнього, котрий справді найближчий нам. А це хто такий? Звичайно! Це МИ САМІ! Бо ж якщо людина не може любити сама себе то й не зможе вона любити НІКОГО ІНШОГО.

Але що це таке любити? Не важко сказати комусь, що ми любимо. Люди часто кажуть подібне. Твердять, що люблять Бога. Або кажуть, що люблять свою дружину, чи мужа, чи дітей, чи батьків, чи друзів. Але що виявляють їхні діла? Це правда, що всі добрі діла мають свій початок у думках, які потім виявляються й словами. Але діла промовляють на багато голосніше чим слова.

А що саме кажуть наші діла? Чи дійсно виявляють вони дбайливість – чи мабуть – частіше - байдужність? Протилежність любові – не ненависть. Коли ми настільки сердиті на когось, що наші почуття кажуть нам, що ми їх ненавидимо, то ми все ж таки цим показуємо, що вони мають значення в нашому житті. Вони у нас викликають гнів.

А гнів все ж таки має свою й користь – хоч і може також бути дуже руйнівним, якщо ми діємо під спонукою такого почуття, чи якщо ми затримуємо його в собі. Але коли ми на когось чи на щось сердимось, це дає нам знати, що щось - не в порядку між нами. І тоді ми можемо намагатися налагодити справи. Ми можемо молитися. Ми можемо перемінити своє ставлення. Ми можемо намагатися краще спілкуватися з другими – ми можемо намагатися бути більш чутливими до своїх потреб та потреб і інших. І так можемо ми виправляти наші взаємовідносини. Гнів може довести до ненависті - або може довести до кращої, сильнішої любові. Навіть ненависть може привести нас назад до любові, якщо її провіримо і над нею попрацюємо.

Але коли ми вирішили, що хтось зовсім не важливий для нас – коли ми вирішили бути байдужими до нього чи до неї, то ми цим же рішили на вирок смерті. Ні, ми буквально не вбиваємо цю людину – ми просто вирішуємо вбити його чи її в нашому житті. Ми кажемо, що вони більше не мають жодного значення для нас. А шо ж можна робити з таким ставленням!? Уявіть, що ви кажете таке про когось, про якого ви мусіли б дбати? Уявіть, що ви кажете щось подібне про Бога. Уявіть, що ви кажете щось подібне про самого себе. Насправді люди так і кажуть таке – не завжди словами, але в тому ж таки, як вони думають та діють. Без чинної любові в наших серцях та умах - ми вмираємо! Бог сказав Адамові й Єві, що коли вони згрішать, то це принесе їм смерть. Так і стається, коли люди перестають любити. Вони стають ходячими трупами.

Господь наш Ісус Христос прийшов на землю, щоб нам показати, що Бог ніколи не перестав любити нас. Він прийшов показати нам Своїми словами й ділами, що люди - безмежно цінні для Бога. Він нікому не завдав болю – за винятком лікуючого болю, коли Він усвідомлював їх про те, наскільки вони загублені, коли в їхніх серцях немає любові. Він дозволив людям завдати Йому болю, щоб могли вони побачити до яких діл доводить відсутність любові у них. І Він воскрес із мертвих, щоб довести, що любов – завжди переможна, а ніколи не переможена.

Ми можемо побачити крихітку цієї любові в цій чудовій Іконі, в якій Св. Симеон Богоприїмець дивиться з подивом на Дитятко-Христа, Який дивиться і на нього. Що за диво! Той, через Кого повстала вселенна і все, що в ній (і Ким вона й тримається й розвивається) прийшов до нас, як Дитятко! Симеон тримає Його, а потім повертається до свого дому промовляючи: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, заспокоєним…”

"What is the greatest commandment in the law?" Such was the question Jesus was asked in today’s Gospel reading (Matthew 22:35-46). Jesus answered immediately that it was to love - to love God and to love one’s neighbour. This included loving one’s most immediate or closest neighbour. Who would that be? Of course! It is YOURSELF! For if one can not love oneself then one can not love ANYONE ELSE.

But what does it mean to love? It is an easy thing to say that we love. People do it all the time. They say they love God. They say they love their wives or husbands, their children or their parents or their friends. But what do their actions say? It is true that all good actions start in the thoughts which are then usually expressed in words. But actions speak much louder than words.

What do our actions say? Do they show caring - or do they more often show indifference? The opposite of love is not really hate. When we are so angry at someone that we feel we hate them we are at least showing that they matter in our lives. They mean something. They make us angry.

Anger is a useful emotion - although it can be very destructive if we act it out or keep holding on to it. But when we are angry at someone or something this is gives us a message that something is wrong between us. We can then try to correct it. We can pray, we can try to change our attitude, we can try to communicate better - we can try to be more sensitive to our needs and the needs of others. Thus we can improve our relationships. Anger can lead to hate or it can lead to a better, stronger love. Even hate can bring us back to love if we examine it and work on it.

But when we have decided that someone does not matter to us at all - when we have decided to be indifferent, then we have decided on death. Oh, we don’t literally kill the person - we just decide to kill him or her in our lives. We say that they don’t matter any more. What can you do with that!? Imagine saying that about someone you were supposed to care about? Imagine saying that about God. Imagine saying that about yourself. Actually people do say these things - not always in so many words but by the way they think and act. Without love working in our hearts and in our minds we become dead. God told Adam and Eve that when they sinned it would bring them death. That is what happens when people stop loving. They become the walking dead.

Our Lord Jesus Christ came to earth to show us that God has never stopped loving us. He came here to show by His words and His actions that human beings are infinitely precious to God. He did not hurt anyone - except with the healing pain of making them aware of how lost they were without love in their hearts. He let people hurt Him so that they could see what the lack of love could make them do. And He rose from the dead to show that love is always victorious – and never defeated.

We can get a glimpse of this love in this marvelous Icon in which St. Simeon the God-Receiver gazes in wonder at the Christ-Child Who is gazing back at him. What a magnificent surprise: He through Whom the universe and all that is was created (and is being upheld and unfolded) has come to us as a Child! Simeon holds him and returns to his home exclaiming: “Lord, now You let Your servant depart in peace…”