Перша Неділя Св. Великого Посту – Торжество Православ’я

First Sunday of Lent: The Triumph of Orthodoxy

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

«Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх» (Книга Приповістей Соломона 8:7).

Про що ж говоримо ми з найбільшим захопленням? Про музику? Про нашу працю? Про наших друзів? Про улюблені телевізійні програми? Про спорт? Ох скільки ж цікавих тем до розмов сьогодні! Те про що ми найчастіше говоримо це напевно те, що наш найбільше цікавить. А чи не завважили ви як важко розмовляти про нашу Віру?

Звичайно, що віра – це дуже особиста справа. Вона ж відноситься до наших найглибших почувань. Про такі речі не легко говорити, особливо якщо нам здається, що хтось може нас за це обвинувачувати в тому, що ми фанатики, бо ж говоримо про «релігію». До того ж може ми вважаємо, що ми не зможемо вірно відповісти людські запити чи критику, і можемо через те засоромитися чи почуватися винними. А ще може ми вважаємо, що ми не будемо відповідними речниками в справі нашої Віри, тому що наше життя дуже не досконале і зможе хтось закинути нам лицемірство.

Але ця Перша Неділя Св. Великого Посту – Неділя Православ’я пригадує нам про те, що наша Віра – це прецінний скарб. За нього тисячі людей страждали й життя віддали. Його найкраще оцінимо ми, коли намагатимемось розділяти його з іншими. Слова Ісусові лунають впродовж століть: «Моїми ви свідками будете (Діянь 1:8)… Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію [вічно добру вістку про Божу любов до нас] проповідуйте (Марка 16:15). Ця Неділя нам пригадує, що важлива частина нашої православної християнської спадщини це – свідчення про нашу Віру своїми словами та своїми ділами.

Чесно говорячи ми завжди проявляємо те, в що ми віримо. Навіть тоді коли ми про неї специфічно нічого не кажемо. Тоді ми наче б то кажемо, що наша Віра не варта того, щоб про неї говорити, а може навіть що ми стидаємось її. Прошу пригадати собі те, що все що ми робимо і все що ми говоримо, ми робимо і говоримо, як православні християни. Може ми й не звертаємо увагу на те, що нашу розмову та нашу поведінку інші зараховують до нашої спадщини - етнічної та віросповідної. Ось чому Православ’я часто відоме іншим просто за свою кольоритну та «екзотичну» Відправу та за те, що вона така дивна західнім спостерігачам. Це тому, що православні рідко стараються розділяти значіння цих Відправ з іншими. Дуже часто вони самі легковажили цим значінням і не знають, що саме означає те чи інше в нашій Вірі, а то й уважають, що його просто робимо а немає воно жодного значіння. Православні відомі особливо для протестантів євангеліків, як люди котрі майже нічого не знають про Біблію. Ось чому православні такі популярні кандидати для переконання до своєї віри для цих людей, та навіть для Мормонів та Свідків Єгови. Не раз такі зусилля втішаються успіхами.

У цю Неділю Православ’я треба нам нарешті захопитися своєю Вірою. Ми повинні присвятити трохи того часу, якого віддаємо для розваг на те, щоб читати та вчитися про те, в що ми православні віримо і втілюємо в нашому житті. Нарешті повинні ми краще пізнати цю давню та незмінну Віру, яка довірена нам, як священний спадок – і пізнавати Того, про Кого вона нам промовляє: Господа Ісуса Христа, істинного Бога і істину Людину, нашого Спасителя і нашого Владику. А також нашого Друга та Брата. Прийшов час говорити про Нього із захопленням. Не повинні ми соромитися за те, що ми говоримо істину, без огляду на те, як її сприймуть ті, що чують нас. (іюк – на підставі проповіді написаної ним 27-го березня 1983 р.).

“For my mouth will speak truth; wickedness is an abomination to my lips” (Proverbs 8:7 NKJV)

About what do we speak with the greatest enthusiasm? Is it music? Our job? Our friends? Soap operas? Sports? There are so many interesting things to talk about in our day and age! The things about which we speak most are the things with which we are most taken – the things that are dearest to us. Did you ever notice how hard it is talk about our Faith?

Of course faith is something that is very personal and intimate – something related to our deepest, innermost feelings. Such things are not very easy to talk about. This is especially the case when we feel that other people will think that we are fanatics if we bring up the topic of “religion”. Perhaps, too, we feel that we may not have the right answers to people’s questions and objections and will be embarrassed or feel guilty about this. Or we may not be very good spokesmen for the Faith because our lives are far from perfect and therefore we may be open to being accused of hypocrisy.

Yet this First Sunday of Lent – the Sunday of Orthodoxy – reminds us that in our Faith we have a precious treasure. One for which thousands of people have suffered and died. We will best appreciate this treasure as we endeavour to share it. Jesus’ words resound in the Church throughout the centuries: “You shall be My witnesses (Acts 1:8) … Go and preach the gospel [the eternally good news of God’s love for us] to every creature (Mark 16:15)…” We are reminded that an essential part of our Orthodox Christian heritage is witness - sharing our Faith by what we do and what we say.

To be perfectly honest we are always expressing our faith. Even when we say nothing directly related to it. Even when we never bring up “religion” in our conversations. What we may be saying then is that our Faith is not worth talking about – perhaps even that we are embarrassed of it. Please realize that whatever we do and say we are doing and saying as Orthodox Christians. We may not even be aware of the fact that our conversation and our behaviour are attributed by others to our heritage – ethnic and religious. This is why often Orthodoxy is know solely for its colourful and “exotic” worship, for its strangeness to the Western observer. This may be because the Orthodox rarely bother trying to share the meaning of this worship with others. Often they have themselves been taking things for granted and do not know what everything means, or even that it has any sort of meaning. The Orthodox are also known, unfortunately, especially among Evangelical Christians as people who are almost totally ignorant of the Bible. This why the Orthodox are such ripe candidates for conversion attempts by such folks and even by members of the Mormon and Jehovah’s Witness communities. Many such attempts are all too often successful.

This Sunday of Orthodoxy it is high time to get excited about our Faith. It is high time for us to invest a little of the precious time that we expend on pastimes of leisure to reading and learning about what it is that we Orthodox are expected to believe and embody in our lives. It is high time to get to know better this ancient, changeless Faith we hold in sacred trust – and to know the One Who is its focus, the Lord Jesus Christ, true God and true Man, our Saviour and our Lord. Also our Friend and our Brother. It is time to start talking about Him with excitement. There is no shame in speaking the Truth, no matter how it may be received by those who hear.