Святитель Іларіон, Митрополит Київський

Our Father among the Saints, Metropolitan Ilarion of Kyiv

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

«Благословен Господь Бог Ізраїля, Бог Християн, бо ж Він навідав і спас Своїх людей…» (Зі «Слово о Законі і Благодаті»)

На 3-го листопада за григоріанським календарем (цебто 21-го жовтня за юліанським) ми святкуємо пам'ять великого Святого Київської Русі, першого Митрополита Києва, якого обрали на цей поважний пост з-поміж народу Русі. До нього цей пост завжди мали греки і так було ще деякий час і після нього.

Його ім’я походить від грецького слова, що означає веселощі та бадьорість. Корінь «іларон» вживаємо в прекрасному співі на Вечірні «Світло тихе», де воно перекладається в сенсі тихості, спокою, нагадуючи, що веселість, яка від Духа Святого, приносить і справжній спокій людині. Ми не знаємо де чи навіть коли народився Св. Іларіон, а ім’я своє прийняв на честь Отця Пустельника 3-го й 4-го віку (291 – близько 341).

Іларіон був Священиком у княжому селі Берестове біля Києва. У р. 1051 Собор Єпископів обрав його очолити Київську Церкву на прохання Св. Князя Ярослава Мудрого (якого недавно канонізували), що був дуже близький з ним. Хоч Церкву Київської Русі мав під своїм Омофором Патріарх Константинопольський, обрання Іларіона відбулося без його благословення з огляду на конфлікту поміж володарями Русі та Візантії на той час.

Св. Іларіон особливо славний за його працю «Слово о Законі і Благодаті», в якому висловлює глибоку богословську ученість, як також патріотичні почуття. Це знаходимо в таких словах про його рідний край та його володарів: «Бо ж вони володіли не над якоюсь слабкою, невідомою та незнаною землею, а над цією землею Русі, яка відома і славна до краю землі.» Кінчається «Слово» похвалою Хрестителю Русі, Св. Рівноапостольному Князю Володимиру Великому (Іларіон перший вжив це слово по відношенні до нього).

Тему закону й Благодаті спонукало Іларіонове пастирське піклування над його паствою, народом Русі-України, новонаверненому від язичництва і потенційним об’єктом місійних зусиль іншої конфесійної спільноти, Євреїв. Юдаїзм був конфесією могутнього Царства Хозарського, яке підкорив батько Володимира Святослав. У цьому Св. Іларіон повторив слова й чин Апостола Павла, який мусів дати відсіч подібному виклику. А Відповідь, яку подавали обидва Святі – Втілений Господь Ісус Христос «одноістотний з Отцем, через Якого все сталося». Пришестя Христове принесло Благодать, яка просіяла в серцях тих, яких був навчав Закон пізнати свою невідкладну, безмежну потребу цього Світла, щоб прогнати як зовнішню так і внутрішню темряву і повернути людству його первісне покликання ставати дійсними Божими Дітьми.

Висвячений на Митрополита в 1051 р., Св. Іларіон тримав цей пост не довго. Він відсутній при відходу в вічність Св. Ярослава Мудрого, а в р. 1054 вже згадується новий Митрополит, Єврем І, грек. Переважно вважають, що Іларіон мусів був померти в р. 1053. Але є й інтригуючі припущення, що він міг би бути тим самим ченцем, Преподобним Іларіоном, що трудився в Молитвах та писанню книг у келії Ігумена Києво-Печерської Лаври, Св. Феодосія (1062-1074). Його й поминаємо у той самий день а хронологічна близькість спонукує думати, що Митрополит, по смерті свого друга, Князя Ярослава, вирішив повернутися до життя простого ченця, продовжуючи при тому свої письменницькі труди у спокійній атмосфері Монастиря. Якщо так, то цей Преподобний Іларіон, якого тіло лежить у Печерах Св. Феодосія у Лаврі – той самий світоч, що провістив сяйво Київського Християнства, яке так багато людей посвітило впродовж століть. (Ікона, яку поміщуємо на нашому вебсайті – цього ж Святого Ченця).

Українська Православна Церква в Канаді – благословенна тим, що поміж її світочами був Д-р Іван Огієнко, відомий славіст і Біблійний вчений, який прийняв ім’я Іларіона при своїй висвяті в честь цього першого великого Українського Митрополита Київського. Сьогодні ця Церква має й іншого Іларіона (Рудника), Єпископа Едмонтонського, якого прийняли на спеціальному Соборі в Саскатуні в серпні 2008 р. Через Молитви цих мужів Божих, яких імена нагадують переможну радість життя в Христі, нехай і ми живемо в цій радості доки й дійдемо до того Небесного Міста, вічне Світло якого – Агнець Божий (Об’явлення 21:23). Амінь. (іюк)

“Blessed be the Lord God of Israel, the God of Christians, for He has visited and redeemed His people…” (From The Discourse on Law and Grace)

On November 3 on the Gregorian Calendar (which corresponds to October 21 on the Julian) we celebrate the memory of a great Saint of Kyivan Rus’, the first Metropolitan of Kyiv who was chosen to hold this distinguished position from among the people of Rus’. Prior to him the position had been held by Greeks and after him this continued for a time.

His name is often spelled “Hilarion” in English. The name derives from the Greek word for merriment and cheerfulness. The adjective “hilaron” is used in the lovely Vesperal hymn often translated as “O gladsome Light”. The Metropolitan’s monastic name – we do not know his name prior to that, nor even where or when he was born – comes from a Desert Father of the third and fourth centuries (291 – c. 341).

Ilarion was a Priest in the princely village of Berestove near Kyiv. In 1051 a Council of Bishops elected him to lead the Kyivan Church, at the request of the Holy Knyaz’ Yaroslav the Wise (recently canonized) who was very close to him. Although the Church of Kyivan Rus’ was under the omophorion of the Patriarch of Constantinople, Ilarion’s election was done without his approval due to conflicts between the rulers of Rus’ and Byzantium.

St. Ilarion is particularly renowned for his work “The Discourse (Slovo) on Law and Grace” which showed profound theological erudition as well as wonderful patriotic sentiment. This may be noted in such words in it referring to his native land and its rulers: “For they ruled not some feeble, unknown, obscure land, but in this land of Rus’, which is known and renowned to the ends of the earth” (translation by Simon Franklin, Ukrainian Research

Institute of Harvard University, 1991). The “Slovo” ends with a panegyric to the Baptizer of Rus’, the Holy Equal-to-the-Apostles (Ilarion was the first to refer to him as such), Knyaz’ Volodymyr the Great.

The theme of Law and Grace was inspired by Ilarion’s pastoral concerns for his flock, the people of Rus’-Ukraine, newly converted from paganism, and potential objects of missionizing efforts by another faith community, the Jews. Judaism was the faith of the powerful Khazarian Kingdom which had been subdued by Volodymyr’s father, Svyatoslav. In this St. Ilarion echoed the words and works of the Apostle Paul who dealt with a similar challenge. The Answer both Saints offered was the Incarnate Lord, Jesus Christ, “of one essence with the Father through Whom all things were made”. His coming brought Grace to shine upon and within those who had been taught by the Law to recognize their utter need of this Light to drive out the darkness within and the darkness without and restore humanity to its vocation to be the “Children of God”.

Consecrated Metropolitan in 1051, St. Ilarion remained at his post only a short while. His presence is not noted at the passing of St. Yaroslav the Wise and in 1055 there is a new Metropolitan, Ephraim I, a Greek. It is usually assumed that he must have died in 1053. However there is an intriguing hypothesis that he may be the same monk, St. Ilarion, who laboured in prayer and the writing of books in the cell of the Abbot of the Kyivan Cave Lavra, St. Theodosius (1062-1074). He is commemorated the same day and the chronological proximity suggests the possibility that the Metropolitan, after the death of his friend, Kniaz’ Yaroslav, may have decided to return to the life of a simple monk, while continuing his literary efforts in the relative peace of a monastery. If that is the case then the St. Ilarion whose body lies in the Caves of Theodosius in the Lavra is the same luminary who heralded the brilliance of Kyivan Christianity which was to illuminate so many throughout the centuries. (The Icon we reproduce on our website is the one of this Holy Monk).

The Ukrainian Orthodox Church of Canada is blessed to have had among its luminaries, Dr. Ivan Ohiyenko, a noted Slavist and Biblical scholar, who took the name Ilarion at his consecration, in memory of this great first Ukrainian Metropolitan of Kyiv. Today the Church also has another Ilarion (Roudnik), the Bishop of Edmonton, accepted at the Special Sobor in Saskatoon in August 2008. Through the prayers of these men of God whose names recall the joyful victory of life in Christ may we all live in that joy until we arrive at the Heavenly City whose Light is the Lamb forever more (Revelation 21:23). Amen.