Священомученик Симеон, Родич Господній

Hieromartyr Simeon, Kinsman of the Lord

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

«О Симоне, величаємо Тебе, як родича Христового, великого Архієрея та непохитного Мученика» (Тропар)

На 10-го травня за григоріанським календарем (відповідає 27-му квітня за юліанським) ми святкуємо пам'ять ще одного родича «за тілом» Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Св. Симеона, другого Єпископа Єрусалимського.

Його Життіє надзвичайно коротке. Це незначне, що знаємо про нього походить з кільких уривків твору Hypomnemata (Спогади) Св. Егезипа, батька церковної історіографії (упокоївся 180 р., а поминається 7/20 квітня), яких наводить Евсевій Кесарійський (265-339) у своїй Церковній історії.

Отож довідуємося, що він був сином Св. Клеопи, брата Св. Йосипа Обручника, супруга Богородиці Марії і опікуна Ісуса. Францішканці у Св. Землі пишуть, що коли воскреслий Христос подорожував з двома учениками до Емаусу, як описане в Євангелії від Луки (24:13-35), то це були Його дядько Клеопа, і Його двоюрідний брат, Симеон, син Клеопи, якого ми нині поминаємо.

Після Воскресення Господа Ісуса обрали Св. Якова Справедливого провідником Церкви в Єрусалимі. Коли його вкаменували, то вибір перейшов на його двоюрідного брата Симона, який вже був поважного віку. Його також замучили в р. 107 за наказом римського Імператора Траяна, який хотів винищити всіх спадкоємців царського роду Давида, щоб запобігти повстанням, які могли б розвинутися для того, щоб когось із них посадити на престол Ізраїля. Св. Егезип пише, що його розп’яли, коли йому було 120 літ.

Св. Евсевій так цитує Св. Егезипа: «Є підстави твердити, що Симеон був між тими, які справді бачили й чули Господа, через його глибокий вік».

Господь дає нам приклад справжньої побожної родини – Його власної і пригадує нам, що ми також запрошені і прийняті бути членами цієї родини, як Він каже: Хто мати Моя? І хто браття Мої? І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!» (Матвія 12:48-50).

Часто буває, що коли хтось у родині осягне святість у Господі, то є й другі, які те ж саме осягають. Приклад цього – родина Св. Василія Великого. Його бабуся, його батьки, два брати й сестра поминаються, як Святі Церкви. На жаль надто багато прикладів родин, які так зосереджуються на справи цього скоро проминаючого світу: імідж, владу, матеріальне багатство, що члени їхні начебто змагаються в тому хто кого перевищить у конкуренції, заздрості, зраді та навіть насиллю.

Це тим більше трагічне тому що родина навіть у нашому секуляризованому суспільстві далі цінується. Ми відчуваємо, що в родині ми повинні бути захищені, пошановані, улюблені. Нас мали б розуміти, підтримувати, провадити, кормити, прощати. І дійсно так і мусіло б бути. Але воно буває так тільки тоді, коли родина зосереджена на Джерелі всіх цих чудових життєдайних процесів. Тобто – на Бозі, на Пресвятій Тройці.

Земна родина Ісусова – Йосип, Марія, Клопа, Яків, Юда, Симеон та багато-багато інших – зосереджувалась і основувалась на цьому Джерелі. Через них і ми здобуваємо милість, ласку, здоров’я, любов та спокій. А до того ж прихильність, бо ж нас запрошують приєднатися до них у їхніх співвідношеннях – у їхньому танцю любові, живлення та радості.

Коби ми приймали це запрошення – і то постійно, знову і знову доти доки це блаженне спілкування наповнить вселенну! Амінь.

“O Simeon, we acclaim thee as a kinsman of Christ, great Hierarch and steadfast Martyr” (Troparion)

On May 10 on the Gregorian Calendar (which is April 27 on the Julian) we celebrate the memory of another of the kinsmen “according to the flesh” of our Lord, God and Saviour Jesus Christ, St. Simeon, the second bishop of Jerusalem.

His Vita is exceedingly short. The little that we know of him is derived from the few fragments of the Hypomnemata of St. Hegesippus, the father of Church history (reposed in 180 and commemorated on April 7/20), which are reproduced in the Church History of Eusebius of Caesarea (265-339).

We learn that he was the son of Cleopas, the brother of Joseph the Betrothed husband of Mary the Theotokos and guardian of Jesus. The Franciscans of the Holy Land write that when the risen Christ accompanied two disciples on the way to Emmaus, as recounted in the Gospel of Luke (24:13-35), they were His uncle, Cleopas, and his cousin, Simeon, Cleopas’ son, whom we commemorate today.

After Jesus’ Resurrection the leadership of the Church in Jerusalem was entrusted to St. James the Just, Joseph’s youngest son. When he was martyred the choice of Bishop fell upon his cousin Simeon who was already advanced in years. He too was martyred in the year 107 by order of the Roman Emperor Trajan, who wished to eliminate all descendants of the royal house of David in order to assure that no insurrections would arise to place one of them on the throne of Israel. He was crucified, as St. Hegesippus relates, at the age of 120 years.

Citing St. Hegesippus, Eusebius writes: “With show of reason could it be said that Simeon was one of those who actually saw and heard the Lord, on the ground of his great age”.

The Lord gives us this example of a truly godly family – His own, and reminds us that we, too, are invited and accepted to be members of this Family, as He says: “’Who is My mother, and who are My brothers?’ Pointing to His disciples, He said, ‘Here are My mother and My brothers. For whoever does the will of My Father in heaven is My brother and sister and mother’” (Matthew 12:48-50).

It happens often that when someone in a family attains sanctity in the Lord, there are also others who attain it as well. An example is the family of St. Basil the Great. His grandmother, his parents and three of his siblings are commemorated as Saints of the Church. Alas, there are also too many examples of families who fix their attention so firmly on the things of this transitory world: image, power, material wealth, that their members seem to vie in outdoing each other in rivalry, envy, betrayal and even violence.

This is all the more tragic in that the family, even in our secularist society, continues to hold a place of value. We feel that in the family we ought to be safe, respected, loved, understood, supported, guided, nurtured, forgiven. And indeed that is how it ought to be. But it can only be so when the family is focused on the Source of all these marvelous, life-giving activities: God, the Most Blessed Trinity.

The earthly family of Jesus, Joseph, Mary, Cleopas, James, Jude, Simeon, and the many others, was focused upon and grounded in this Source. Through them we obtain mercy, grace, healing, joy, love and peace. And also acceptance for we are invited to join them in their mutual relationship – their dance of love and nurture and joy.

May we do so – starting over and over again until this blessed relationship fills all the universe. Amen.