Неділя про Митаря і Фарисея

The Sunday of the Publican and the Pharisee

Fr. Ihor Kutash - о. Ігор Куташ kutash@unicorne.org

«Боже, будь милостивий до мене грішного!»

«Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.» Як дивно, що згідно з Притчею Господньою, яку чуємо в сьогоднішній Євангелії (Луки 18:10-14), ці горді слова були частиною молитви!

Як Друга Особа Пресвятої Тройці Господь наш вже чув мільйони молитов від коли створив людей. Жодні молитви Йому не нові. Він же чув багато подібних дуже а дуже часто. Він добре знає ті ілюзії, яких люди творять і намагаються затримувати. Як же це звичайно людям порівнювати себе до інших і потішати себе, що вони не такі вже злі. Та це – ілюзія, бо ж насправді ми не можемо знати, що саме діється в серцях та думках інших людей, і більшість їхніх діл нам невідомі. Сам тільки Господь знає все. А ми все ж таки продовжуємо судити й порівнювати.

Ця ілюзія дуже небезпечна для нас. Як же можемо ми стати найкращими що тільки можемо, якщо ми всією силою намагаємось переконати себе, що ми й так досить добрі – і навіть кращі від більшості інших? Ми ніколи не будемо зростати, якщо будемо задовольнятися теперішнім станом знання чи здібності чи чуйності чи моральності. А якщо не будемо зростати, то будемо завмирати. Оце незмінний закон життя у вселенні. Стагнації вона не терпить. Ми можемо зростати на святих духовно та морально або будемо звіршуватися і ставати потворами.

Якщо ми чесні зі собою то признаємось у тому, що ми можемо бачити в собі дещо одного й другого. Це правда, що ми можемо бути ласкавими, співчутливими, прощаючи ми та люблячими людьми. Але ми також можемо бути жорстокими, нечутливими, холодними та брутальними. Кожен з нас маємо це в собі до більшої чи меншої міри. Помилка Фарисея полягає в тому, що він хотів бачити тільки добрі речі в собі. Він хотів бачити не добрі справи в інших, а ніколи не в собі. Отож і переконав себе. Що їх у ньому немає, що він тільки добрий, а другі – злі.

А натомість митар був готовий побачити темні справи в собі. Він не намагався оправдувати себе, вказуючи на те наскільки гірші від нього інші люди. Він просто просив Бога бути милостивим до нього. Його молитва була смиренна і реальна: «Боже, помилуй мене грішного». Це – добра Молитва! Вона така, що відкриває двері до Божої скарбниці Благодаті, Його помочі, яка сприяє нашому зростанню. Чи можемо ми навчитися саме так молитися? Так, можемо, якщо схочемо. Або можемо ми далі жити нудним життям фантазій подібно до Фарисея. Як це важко триматися ілюзії! Наскільки простіше жити реально.

“God be merciful to me, a sinner” (The Publican’s Prayer)

"God, I thank Thee that I am not like other men, extortioners, unjust, adulterers, or even like this tax-collector". It is strange to think that, according to the Lord's parable that we hear in today's Gospel (Luke 18:10-14), these proud words are part of a prayer!

As the Second Person of the Most Holy Trinity our Lord has heard millions of prayers since the creation of human beings. No prayers are strange to Him. He has heard similar ones many, many times. He knows very well the illusions that people build and strive to maintain. How common it is for people to compare themselves to others and congratulate themselves for not being as bad! Yet this is an illusion, since we can not really know what is in other people's hearts and minds, and most of their deeds remain unknown to us. The Lord alone knows all these things. Yet we continue to judge and compare.

This illusion is very dangerous to us. How can we become the very best that we can be, if we are always trying with all our might to persuade ourselves that we are fine just as we are - in fact better than most? We can never grow if we insist on remaining at our present level of knowledge, or ability, or awareness, or morality. And if we do not grow than we deteriorate. This is the inescapable law of life in this universe. Stagnation is not tolerated. In the spiritual and moral sense, we can keep on growing to become saints, or we shall degenerate to become monsters.

If we are honest with ourselves, from time to time we can find traces of both of these within ourselves. It is true: we can indeed be kind, compassionate, forgiving and loving. We can also be cruel, thoughtless, cold and brutal. Each one of us has this within us to a greater or lesser degree! The Pharisee's error was that he wanted to see only the good things in himself. He wanted to see bad things only in other people, not in himself. So he persuaded himself that they were not there - that he was only good, and only others were bad.

The tax-collector, on the other hand, was open to seeing the dark things within himself. He did not try to make alibis for himself by pointing out how much worse other people were. He simply asked God to be merciful to him. His prayer was humble and realistic: "God be merciful to me a sinner". It is a good prayer. It is the kind that opens the door to God's treasury of grace - His help which makes us grow. Can we learn to pray like that? We can if we want to. Or we can go on living the boring, fantasy life of the Pharisee. It is hard keeping up an illusion. It is easier to live in reality.