П’ята Неділя Св. Великого Посту – Преподобної Марії Єгипетської

The Fifth Sunday of the Great Fast – Commemoration of St. Mary of Egypt

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

„Якщо перейдеш по той бік Йордану, там знайдеш справжній спочинок” (з Життія написаного Св. Софронієм Єрусалимсьим

Сонце Великого Посту вже почало заходити. На жаль багато-хто з нас ледве що виконали з подвигів, якими мав би визначатися справжній піст. Мабуть єдине, що ми таки здобули – це глибша свідомість того, який принадний світ і які ми безсилі змагатися зі спокусами.

Отож сьогодні Церква подає нам приклад преподобної Марії Єгипетської (що спокоїлась около 421-го року Божого). Її Життіє (так називають життєпис Святого), якого написав, як звичайно уважають, Св. Софроній Єрусалимський, розказує про жінку, яку міцно тримали короткотривалі земні втіхи, та яка усвідомила те, наскільки вони відділяють її від справжньої та тривалої радості та спочинку, які походять від єднання з Богом, тільки тоді коли Він, по милості Своїй, не дав її доступ разом з іншими паломниками до Храму Воскресення Господнього в Єрусалимі.

Марія намагалася ще та й ще раз увійти і кожного разу невидима сила не допускала її. І розчарування її привело до хвилини самопізнання. Вона ясно побачила куди довели її пристрасті і по якому безнадійному шляху вона йде. Куди ж її дітися, коли юність та краса зникнуть? Вона глянула вгору і побачила Ікону Тієї, якої ім’я вона носить, Марії Матері нашого Господа, і вона гірко заридала.

Та не тільки ридала вона, але й попросила Ту, Яку Господь передав бути Матір’ю всім християнам, допомогти її покаятися, перемінити своє життя. І зразу відчула, що перегорода зникла і вона ввійшла і поклонилася тому місцю, де Господь наш пролив Свою Пречисту Кров, щоб зломити силу гріха та смерті, які панували над нами.

Після цього вона повернулася до Ікони, щоб подякувати Покровительці, яка допомогла за вдоволити справжнє бажання її серця. Почула тоді вона Голос, що промовив: «Якщо перейдеш по той бік Йордану, там знайдеш справжній спочинок». Марія зразу подалася на цю нову дорогу. Вона зупинилися тільки для того, щоб прийняти Св. Причастя в Церкві Св. Івана Предтечі на березі Йордану.

Тоді вона ввійшла в пустиню і не бачила вже людського обличчя доти доки знайшов її там Св. Зосима 47 літ пізніше, що призвело до написання її Життія. Св. Зосима був уважав себе досконалим доки Бог привів його до монахів, яких життєвий шлях був ще чистіший від його шляху, а тоді й цієї цінної жінки, яка замінила життя блудниці на життя земного ангела, подібного до життя Св. Івана, в Храмі якого вона була прийняла Святі Таїнства.

Отож, дорогі брати й сестри, якщо нас турбує свідомість про брак дисципліни та стриманості, яких ми пізнали в собі (або про які нам відсвіжили свідомість), якщо знаходимо, що вони призупиняють нас входити в ближче єднання з Богом, Творцем усієї краси та доброти в світі, то будьмо вдячні Марії Єгипетській. Її життя показує нам, що розчарування та прикрість – це місця, в яких ми можемо здобути поміч, що перемінити все.

Ми можемо почути заклик «перейти по той бік Йордану», тобто знову покаятися та попросити Божої допомоги, а це прохання ніколи Він не відкине. Ми можемо піднятися і знову намагатися йти вперед – і ніколи не піддаватися доки й не дійдемо до воріт вічного Царства, де славний спочинок на віки панує.

Марії дуже докучали труднощі, які ми собі можемо тільки уявляти, бо ж мусіла вона боротися проти пристрастей, переносити нестерпний жар та страшний холод, як також і голод і спрагу у пустині. Але вона завжди знаходила поміч з хвилини до хвилини – і знайдемо її і ми, які переносимо труднощі на багато менші від тих, яких переносила вона.

Нумо ж, брати й сестри, підберімо знову цей виклик! Або підберімо його вперше. Не постити ради посту, або ради того, щоб «краще почутися про себе». Ні, радше постімо, щоб наблизитися до Бога за Його допомогою, якої Він нам ніколи не відкаже, І так знайдімо справжню радість, справжню насолоду, справжній спочинок у Ньому, в Джерелі всього життя і солодкості. Амінь.

“If you cross over Jordan you will find real peace” (from the Vita written by St. Sophronius of Jerusalem)

The sun of the Great Fast is beginning to set. Alas, many of us may just barely fulfilled anything like a true ascetic endeavour. What we may have achieved is a heightened awareness of just how seductive the world is and how weak we ourselves are.

The Church now shows us the example of Mary of Egypt (who reposed about 421 A.D.). Her Vita (this is the name for a life of a Saint), commonly held to be written by St. Sophronius of Jerusalem, speaks of a woman who was profoundly held in the grip of fading earthly pleasures and only came to the realization of how these separated her from the true and lasting joy and peace of communion with God when, by His mercy, He denied her entrance with other pilgrims into the Church of the Holy Resurrection in Jerusalem.

Again and again Mary strove to get in, and each time some invisible force would not let her do so. Her disappointment brought about a moment of enlightenment. She saw clearly where her passions had brought her and how hopeless was the path she was traveling. Where would it ultimately lead her when youth and beauty faded? She looked up and saw an Icon of the one whose name she bore, Mary the Mother of our Lord, and she wept bitterly.

Not only did she weep but asked her whom Jesus gave to be the Mother of all Christians to help her repent, to help her change her life. At once she felt the barrier lift and she went in and venerated the place where our Lord had shed His most pure blood to break the power of sin and death which held sway over us.

Afterwards she returned to the Icon to offer thanks to her Patron who had helped her fulfill her true heart’s desire. She then heard a voice saying “If you cross over the Jordan you will find real peace”. Immediately Mary set off on the new path. She paused only to receive Holy Communion at the Church of St. John the Forerunner on the banks of the Jordan.

Then she went into the desert and saw no human face until the visit by St. Zosimas 47 years later which led to the writing of her Vita. St. Zosimas had believed himself to be perfect until he was led by God to monks whose way was even purer than his, and then to this dear lady who had turned from a life of prostitution to the life of an earthly angel, similar to that of St. John at whose Church she had received the mysteries.

So, brothers and sisters, if we find ourselves troubled by the lack of discipline and restraint we have discovered (or of which we have again been reminded) in ourselves, if we find that they keep us from venturing into deeper communion with the Lord the Creator of the beauty and goodness of the world, let us be grateful for Mary of Egypt. Her life shows us that disappointment and disillusionment are places where we can find help to turn things around.

We can hear the call to “cross over Jordan” – to once again repent, to ask for divine help – which is never refused. We can rise up and try once more. And then once more. And never give up until we reach the gates of that eternal Kingdom where glorious peace reigns forever.

Mary was greatly beset by hardships which we can only imagine as she struggled with the passions, with blistering heat and bone-chilling cold, with hunger and thirst in the desert. But she always found help from moment to moment – as shall we, in hardships much less than those she had to endure.

Come, brothers and sisters, let us take up the challenge again – or for the first time. Not to fast for the sake of fasting or to “feel better about ourselves”. No, rather to fast for the sake of drawing nearer to God – by His help which is never denied us – and so to find the true joy, the true pleasure, the true peace in Him, the Source of all life and sweetness. Amen.