Святі Отці Першого Вселенського Собору

The Holy Fathers of the First Ecumenical Council

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

«Світло від Світла, Бога істиного від Бога істинного…»

На 7-му Неділю по Святій Пасці Св. Церква вшановує Святих Отців Першого Вселенського Собору. Цей Собор був скликаний у 325 р. Б. у місті Нікеї (сьогодні це місто Ізнік у Туреччині – там виробляють чудову і популярну синю кераміку) Св. Рівноапостольним Константаном, римським імператором, який припинив переслідування Віри Христової і зробив її вірою Римської імперії.

Св. Константин побачив, що треба знести поділ у Церкві, який повстав через навчання олександрійського священика Арія, блискучого проповідника, який учив, на підставі раціонального аргументу, що наш Господь Ісус Христос не може бути одно істотний з Отцем Небесним, а мусів би бути найвищим і найпершим з Його творінь.

Навчання Арія суперечило досвідові Церкви, яке описане у Св. Письмі. Християни завважили, що Бог у Своєму відношенні до людського роду об’явив Себе в Трьох Особах: Отець і Син і Святий Дух. А разом з тим Св. Письмі рішуче проголошує, що Бог - Єдиний.

Наш Господь Ісус Христос молився до Бога, називаючи Його «Отче Мій» і навчав Своїх учнів молитись до Нього називаючи Його «Отче наш». Він також говорив, що Він і Отець – Одне, і що той хто побачив Його бачив і Отця та що Він пошле Духа Святого від Отця.

Хоч звичайна людська логіка каже, що одне і три не тотожне, досвід Церкви і Боже об’явлення ясно вказують на те, що в Бога те, що людям виглядає неможливим і нелогічним справді таки дійсне. Бог – Один, і рівночасно Він – Три Особи Одно істотні.

Не зважаючи на блискучу раціональну проповідь Арія, Святі Отці підтвердили досвід Церкви і свідчення Св. Письма і його наука була відкинена і засуджена. Віру Православну оформили у Символ Віри, якого вживаємо у щоденних молитвах і особливо на початку Євхаристійного канону у Літургії, таким чином підтверджуючи, що єднання поміж Богом і людьми основується на правдивій вірі.

Ті що твердять наче б то те, що вірить людина про Бога – не важливе, та що навчання про Святу Тройцю – непотрібна справа, не зрозуміли, що ця істина – необхідна. Вона промовляє не тільки про те, що є дійсним у відношенні до Бога, але також про те, що відноситься до всього Його творіння: до людей, до ангелів, та до всього, що Він створив. Він – досконала Єдність у Різновидності, Один у Трьох Особах. Він і нас закликає проявляти той Образ і ставати чимраз більш подібними до Нього, живучи так як живе Він. Сварки і насилля, які проявляються між людьми – не сумісні з Його Волею! Вони – наслідок гріха. Джерело гріха – гординя, яка наполягає, що все повинно бути так, як Я його бачу і бажаю, що все має бути підкорене моїй волі та бажанню.

Так бажав Арій і так бажають усі, що полонені власною мудрістю та красою. Чеснотне життя вимагає смирення – готовності підкорятися Волі Божій, яку Він постепенно розкриває тим, які смиренні, які люблять Бога і тим самим люблять і Його Волю та Його створіння.

Досконалий приклад такого смирення – Сам наш Господь Ісус Христос, Який завжди підкоряв Себе Отцеві, навіть тоді, коли це виглядало майже неможливим, і молився за тих, які Його зраджували, кривдили, відкидали і розпинали..

Підкоряймося і ми Йому і любімо одне одного, які Він нас полюбив. Він поєднав нас у Своїй любові з Отцем Небесним – і послав нам Святого Духа від Отця, щоб ця єдність ставала досконалою.

Ми дякуємо Йому за це. Ми також дякуємо і вшановуємо Святих Отців Першого Вселенського Собору, які твердо стали на досвіді Церкви і проголосили цю спасаючу істину: що в Господі Ісусові Христові ми бачимо правдиву Людину, досконалий приклад для кожної людини, а разом з тим і Правдивого Бога, Другу Особу Тройці. Він є Тим, чим ми повинні постійно ставати.

Їхнє навчання, їхній приклад і їхні молитви дають нам виклик і зміцнюють нас, щоб підносились кожний раз, коли тільки впадемо і прямували до того високого покликання, якого чудово окреслив один з найбільших з-поміж цих Отців, Св. Афанасій Олександрійський, який написав: «Бог став Людиною, щоб людина могла стати богом.»

“Light of Light, True God of True God”

On the Seventh Sunday after Pascha the Holy Church commemorates the Holy Fathers of the First Ecumenical Council.  This Council was convened in 325 A.D. in the city of Nicea (today Iznik in Turkey, a source of popular brilliant blue ceramics) by St. Constantine, Equal-to-the-Apostles, the Emperor of Rome who stopped all persecution of the Faith of Christ and made it the faith of his Empire.

St. Constantine found that it was necessary to put down the division in the Church that arose as a result of the teaching of the Alexandrian priest, Arius, a brilliant preacher, who taught, on the basis of rationalistic argumentation, that Our Lord Jesus Christ can not possibly be of the same essence as the Heavenly Father but must be the greatest and most pre-eminent of all His creatures.

Arius’ teaching was contrary to the witness of the Church which is recorded in the Holy Scriptures.  Christians noted, that in God’s dealings with the human race, He has manifested Himself in Three Persons: the Father, the Son and the Holy Spirit. At the same time the Scripture is very clear in proclaiming that there is only One God.

Our Lord Jesus Christ prayed to God calling Him “My Father” and teaching His disciples to pray to Him as “our Father”.  He also said the He and the Father are One and that whoever saw Him saw the Father also and that He would send the Holy Spirit from the Father.

Although the usual human logic says that one and three are not the same, the experience of the Church and the revelation of God shows clearly that, with God, that which to humans appears to be impossible and illogical – is actually so!  God is One and He is also Three Consubstantial Persons.

Notwithstanding the brilliant rationalistic preaching of Arius, the Holy Fathers confirmed the experience of the Church and the witness of the Holy Scripture and his teaching was refuted and condemned.  The Orthodox Faith was formulated into the Symbol of the Faith which we use in our daily prayers and especially at the beginning of the Eucharistic Canon in the Liturgy, thereby showing that union between God and humans is based upon true faith.

Those who say that what a person believes about God is not important, and that the teaching about the Holy Trinity is a useless technicality, have not understood that this truth is a crucial one. It proclaims not only that which is true of God, but also that which is true of all His creation: humans and angels and all that He has made.  God has created us in His Image.  He is perfect Unity in Diversity, One in Three Persons.  He has also called us to manifest that Image and become like Him by living as He lives.  The quarrels and violence that comes about among humans is not in keeping with His will.  They are the result of sin. The source of sin is pride, which insists that everything must be as I perceive and desire it to be, that everything must be submitted to my will and desire.

Such was the wish of Arius, and such is the wish of all who are captivated by their own wisdom and beauty.  A virtuous life requires humility, the willingness to submit to the will of God which He gradually unfolds to those who are humble, who love God and thus also love His will and His creation.

The perfect example of such humility is our Lord Himself, Jesus Christ, Who always submitted Himself to the Father even when this appeared nearly impossible to do, and Who prayed for those Who betrayed, wronged, rejected and crucified Him.

Let us also submit to Him and love one another as He has loved us. He has united us in His Love with the Heavenly Father – and has sent us the Holy Spirit from the Father to make this unity perfect!

We thank Him for this. We also thank and honour the Holy Fathers of this First Ecumenical Council who stood firm upon the experience of the Church and proclaimed this saving truth: that in our Lord Jesus Christ, we find the true Man, the perfect model for every human, and also the True God, the second Person of the Trinity. He is as we must ever keep on becoming.

Their teaching, their example and their prayers challenge and strengthen us to rise each time we fall, and to keep pressing on to the high calling eloquently proclaimed by one of the greatest of these Fathers, St. Athanasius of Alexandria, who wrote: “God became Man so that man might become god”.