Преподобного Аліпія, іконописця Печерського, в ближніх печерах

Venerable Alypius, the iconographer of the Near Kyivan Caves

Very Reverend Ihor Kutash kutash@unicorne.org

“У тобі, отче, дійсно спаслося те, що було образом Божим; взявши бо Хрест, ти пішов за Христом …" (Тропар Преподобному)

На 30 серпня за григоріянським календарем (відповідає 17-му серпня за юліянським календарем) ми святкуємо пам’ять раннього Святого, ченця Київської Русі, Преподобного Аліпія (упокоївся в Бозі 1114 р.), який особливо посвятився зберігати та проявляти образ Божий, що є покликанням кожного Християнина.

Всі монахи несуть це покликання, як свій особливий обов’язок і радість. Вони намагаються наслідувати Ісуса Христа, якого визнаємо, як істинного Бога та істинну Людину. Ап. Павло описує тайну про Христа, кажучи, що „Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної ” (Philippians 2:7-8).

Богословський термін на це по-грецькому - “кеносіс” – буквально “само-випорожнення”. Чи можливе таке? Чи не зугубить самого себе людина, що намається втконувати це, і чи не стане вона роботом чи трутнем, бездумним рабом, того, якого вона прийняла за свого господаря? Християнський чернець відповів би: “Ні, якщо Той Господар – Джерело всього життя та творчості – Самий Бог, Що виявив Свою безмежну любов до нас, помираючи на Хресті, щоб смертю Своєю подолати смерть.”

Бути послушним Йому, свідомо воліти єднатися з Ним аніж мати всі втіхи та вигоди цього світу, скаже чернець, це – не загубити самого себе, а радше знайти своє правдиве я, що створене на образ і подобу Божу. І Св. Аліпій саме цим займався в особливий спосіб.

Преподобний Аліпій, якого земне походження нам не відоме, виявив цей образ у своєму житті виконуючи монаше покликання у Києво-Печерській Лаврі, як учень Преподобного Нікона (якого святкуємо 23 березня/5 квітня), сподвижника Преподобного Антонія, засновника Монастиря.

Життіє Св. Нікона каже, що “він сильно трудився, щоб прикрасити свій монастир [він став одним з первісних ігуменів Лаври] написаними Іконами та мозаїкою”. Господь допоміг йому в цьому завданню посилаючи йому Св. Аліпія, якого посвята цьому служінню була така глибока, що його на всі віки прозивають „Іконописцем”. І так він підтверджував і проголошував образ Божий, що досконало проявляється у Господі й Спасі нашлму Ісусові Христові, пишучм Ікони за переданням Православних.

Ікони Св. Аліпія виконані у стилі майстрів іконописців Константинопольських, під наглядом яких він учився. Дуже мало їх дійшло до наших днів. Це він виконав Іконопмс в Успенському Соборі при Лаврі, який знищили бомби, коли нацисти захоплювали Київ підчас другої світової війни.

Ікона Св. Аліпія, що дійгла до наших днів снаходиться в Державній Третяківській Галереї в Москві. Вона відома, як Ікона Свенська. Це ім’я – від річки Свена, невеличкий приплив ріки Десна. Князь Роман Михайлович Чернігівський, що переніс свій осідок до Брянська (сьогодні – це в Російській Федерації) після наїзду монголів, які замучили його батька, Св. Князя Михайла Чернігівського, був осліп і жадав відому цілительну силу цієї Ікони, яку був написав Св. Аліпій. Її привіз йому Священик з Києва по ріці Десна і він помоливись перед нею прозрів. Було це р. 1288. Князь Роман тоді побудував Монастир у честь Успіння Богородиці у Брянську, а може також як на честь Святого Іконописця, якого шедевр був Успенський Собор у Києві, через Ікону якого він знову побачив денне світло. Цю Ікону святкуємо 3/20 травня, як також сьогодні 17/30 серпня [на честь іконописця через руки якого вона появилася на світі, Преподобного Аліпія, якого сьогодні святкуємо].

Багато чудес завдячуємо Молитвам Св. Аліпія. Одного дня один Київлянин уздоровився з прокази, від якої гнило його тіло, тобто нищилася важна складова частина образа Божого, коли Святець помазав його фарбою, яку вживав у написанні Ікон, котрі представляли образ Божий, удосконалений у Царстві, яке приніс у цей світ Господь Своїм Втіленням, Смертю, Воскресенняи, Вознесенням та Зісланням Св. Духа.

Відомо, що Анголи допоманали Преподобному Аліпію в його праці. Часом він був втомлений і трошки заснув, а коли пробудився то побачив Ікону викінчену, коли він спав. Одного разу два ченці з Лаври заховали гроші та дошки, які отримали від ктитора Храму біля Києва, що хотів, щоб о. Аліпій виконав Ікони для його Храму. Після якогось часу, чоловік той пішов до Ігумена, щоб довідатися чому його Ікони так запізнилися. Коли принесли дошки Ігумену, то на них знайшли написані чудові Ікони.

Св. Аліпій завжди охоче виконував своє служіння Іконописця. Коли йому за це дале якусь нагороду, то він відкладав третину на вбогих, третину на закуп матеріялу на роботу, а собі тільки третину затримував для своїх потреб.

Коли Св. Аліпій упокоївся в Бозі його тіло зложили в Ближніх Печерах, названих у честь Св. Антонія, духовного Отця Св. Нікона. Його нетлінні мощі там спочивають донині, а пальці його правої руки зложені начебто він мав чинити на собі знак Хреста: три пальці докупи, а два прихилені до долоні. Видно, що він упокоївся в Бозі творячи на собі це блаженне знамено. Цим також знаємо, що ранні християни в Києві саме так творили на собі знак Хреста. Давнішу форму – двома простими пальцями - вживали в Росії аж до часів реформи Патріярха Нікона в 16-му столітті, яка призвела до контроверсії Старо-обрядців.

За Молитви Св. Аліпія Іконописця, нехай і ми постійно стараємось затверджувати й оновлювати в собі образ Божий своїм смиренням та послушністю до Його Заповідей само-жертвенної любові. Амінь.

“In you, O Father, was manifestly preserved what is in the image of God, for having taken up your cross, you did follow Christ…" (Troparion to a Venerable Father)

On August 30 on the Gregorian Calendar (which is August 17 on the Julian Calendar) we celebrate the memory of an early monastic Saint of Kyivan Rus’, the Venerable Alypius (he reposed in the Lord in 1114), who was especially dedicated to preserving and manifesting the image of God, which is the vocation of every Christian.

All monastics hold this vocation as their particular duty and joy. They seek to imitate Jesus, Whom we confess to be true God as well as true Man. St. Paul expounds the mystery of Christ saying that He “made Himself of no reputation, taking the form of a bondservant, and coming in the likeness of men… He humbled Himself and became obedient to the point of death, even the death of the Cross” (Philippians 2:7-8).

The theological term for this process is “kenosis” – literally “self-emptying”. Is this possible? If a person does this, would he or she not lose themselves and become something like a walking robot or drone, a mindless slave of those whom they have accepted to be their master or masters? The Christians monk might respond: “Not if that Master is the Source of all life and creativity, God Himself, Who showed His love for us by dying upon the Cross, in order to overpower death by death.”

To be obedient to Him, to consciously prefer union with Him to all the pleasures and comforts of this world, the monk would profess, is not to lose oneself but instead to find and manifest one’s true self – which is the image and likeness of God. St. Alypius did just that in a special way.

St. Alypius, whose origins in the world are not known, manifested that image in his life by pursuing the monastic vocation at the Kyivan Monastery of the Caves (Pechers’ska Lavra), as a disciple of St. Nikon (commemorated March 23/April 5), the co-labourer of St. Anthony, the founder of the Monastery.

St. Nikon’s Vita says that “he laboured much to adorn his monastery [he became one of the first abbots of the Lavra] with painted icons and mosaics”. To aid him in this undertaking, the Lord sent him St. Alypius, whose dedication to this ministry was so profound that he is known throughout the ages as “the Iconographer”. Thus he also confirmed and proclaimed the image of God perfectly manifest in our Lord and Saviour Jesus Christ, by writing Icons in the Orthodox fashion.

St. Alypius’ Icons were done in the style of the master iconographers of Constantinople under whom he studied. Very few of them have survived to our day. It was he who did the Iconography of the Dormition Sobor of the Lavra – which was destroyed by bombs as the Nazis were occupying Kyiv during the second world war.

An Icon of St. Alypius which has survived until today is to be found in the State Tretyakov Gallery in Moscow. It is known as the Sven Icon, getting its name from the Svena River, a small tributary of the Desna. Knyaz’ Roman Mykhaylovych of Chernihiv, who had moved his seat to Briansk (today part of the Russian Federation) after the invasion of the Mongols, who martyred his father, St. Michael of Chernihiv, became blind and sought the renowned healing powers of this Icon written by St. Alypius. It was brought to him by a Priest from Kyiv along the Desna river and his sight was restored. This was in 1288. Knyaz’ Roman built a monastery in honour of the Dormition of the Theotokos in Briansk, perhaps in honour also of the saintly Iconographer, whose chief masterpiece was the Dormition Sobor in Kyiv, and through whose Icon he had once again beheld the light of day. The Icon is commemorated on May 3/20, as well as on this day August 17/30 [in honour of the iconographer by whose hand it came into the world, St. Alypius, whom we commemorate today].

Many miracles are attributed to the prayers of Fr. Alypius. One day a man of Kyiv was healed of leprosy, which was decaying his body, i.e. destroying an important aspect of the image of God, when the Saint anointed him with the paint he was using in writing the Icons which presented the image of God as perfected in the Kingdom brought into this world by the Lord’s Incarnation, Death, Resurrection, Ascension and Sending of the Spirit.

Angels were known to have assisted St. Alypius in his work. At times he would grow weary and take a nap only to wake up to find that the Icons had been completed while he rested. On one occasion two monks from the Lavra concealed the money and the boards they had been given by a founder of a Church near Kyiv who wanted Fr. Alypius to do Icons for the temple he was sponsoring. After some time this man went to the Abbot to find out why the Icons he had requested were not forthcoming. When the boards were brought to the Abbot it was found that beautiful Icons had been written upon them.

St. Alypius was always eager to fulfill his ministry as an Iconographer. If he received any money for this, he would put aside a third for the poor, a third for purchasing the materials required for his work and only a third for his own needs.

When he reposed in the Lord, St. Alypius’ body was placed in the Near Caves, named in honour of St. Anthony, the spiritual father of St. Nikon. His incorrupt body lies there to this day, the fingers of his right hand positioned in the form used to make the sign of the Cross: three fingers together and two bent towards the palm. It appears that he had reposed in the Lord in the act of making this sign. It is also evidence that early Kyivan Christians had adopted this style of crossing themselves. The older form – with two fingers upright – continued to be used in Russia until the reform of Patriarch Nikon in the sixteenth century which led to the controversy with the Old Believers.

Through the intercession of St. Alypius the Iconographer may we ever seek to confirm and renew the image of God within us by our humility and obedience to His commandments of self-sacrificing love. Amen.